Alamo - Roberto Vecchioni

Il generale Santa Anna che si credeva Dio

ci diede una settimana e fece suonare l’addio

per una resa senza condizioni…

Noi lo spernacchiavamo, gli davamo del frocio,

gli facevamo vedere le corna e le chiappe del culo

da sopra i bastioni…

… Ed erano i giorni del sole alto

e del cielo basso:

erano i giorni di Alamo che non si arrendeva;

e a nessuno, a nessuno di noi due

sarebbe venuto in mente

di aprire quella porta

di consegnarsi al nemico

in quella primavera…

… Quando i tuoi capelli neri

mi bruciavano sopra il cuore,

quando i tuoi capelli neri

non mi facevano respirare,

quando ad Alamo c’eravamo

noi due soli in tutto il mondo:

e non mi accorgevo allora,

non capivo di avere tanto.

E da Alamo

o si vien via coi piedi avanti

oppure ci si traveste da messicani:

e tu hai pensato che questo

fosse il modo migliore.

Così dicesti: «Scusami,

ma quelli son così tanti

che avranno pure ragione;

non possiamo mica restare

tutta la vita qui a fare l’amore»…

… E ti vidi per l’ultima volta

sulla tua piccola «Renault»

assassinare la strada

insieme a uno che mi assomigliava:

e rimasi lì, perché Alamo c'è

finché qualcuno ci crede;

rimasi come il guardiano

di un tempo che non ritornava…

… Quando i tuoi capelli neri

mi bruciavano sopra il cuore;

quando i tuoi capelli neri

non mi facevano respirare;

quando non tornava il giorno

finché noi non volevamo:

dov'è andato tutto questo,

tutto quello che eravamo?

E se passerai ricordati

di portarmi i miei vestiti,

ché qui ad Alamo fa freddo

e senza te non ne ho comprati;

e salutami quell’uomo

che ti ama e mi assomiglia:

io da qui ti penso sempre,

e tu scrivimi, se ne hai voglia

Генерал Санта Анна, який вважав себе Богом

він дав нам тиждень і прозвучав на прощання

за беззастережну капітуляцію...

Ми лупцували його, називали педик,

ми показали йому роги й сідниці

зверху валів...

… І це були дні високого сонця

і низького неба:

це були дні, коли Аламо не здавався;

і ніхто, жоден з нас

це б спало на думку

щоб відкрити ці двері

здатися ворогові

тієї весни...

… Коли твоє волосся чорне

вони горіли над моїм серцем,

коли твоє волосся чорне

вони не змусили мене дихати,

коли ми були в Аламо

ми двоє одні на всьому світі:

і я тоді не помітив,

Я не розумів, що маю так багато.

І з Аламо

або ви йдете ногами вперед

або одягатися як мексиканці:

і ти подумав це

був найкращим способом.

Тож ти сказав: «Мені шкода,

але їх так багато

хто також буде правий;

ми не можемо залишитися

все своє життя тут займаюся любов'ю "...

... І я вас бачив востаннє

на вашому маленькому "Рено"

вбити вул

разом з тим, хто був схожий на мене:

і я залишився там, бо там Аламо

поки хтось у це вірить;

Я залишився опікуном

часів, які ніколи не повернулися...

… Коли твоє волосся чорне

вони горіли над моїм серцем;

коли твоє волосся чорне

вони не змусили мене дихати;

коли день не повернувся

поки ми не хотіли:

куди все це поділося

всі ми були

А якщо пройдеш, пам’ятай

щоб принести мені мій одяг,

тому що тут, в Аламо, холодно

а без тебе я не купив жодного;

і привітайся з цією людиною

хто тебе любить і схожий на мене:

звідси я завжди думаю про тебе,

а ти напиши мені, якщо хочеш