La Corazzata Potëmkin - Roberto Vecchioni

Siamo i poeti, i nani sui giganti

Non si direbbe, eppure siam viventi;

Metaforiamo, metaforiamo tutto

Da non capirci più se c’era un senso sotto

Abbiamo in testa idee meravigliose

Che raramente coincidono con le cose:

Voliamo alto, se non capite niente

Peggio per voi, mica scriviamo per la gente…

E parte la corazzata Potemkin

In un tripudio di bandiere festanti

E si consegnano premi

E si proclamono geni

E gli altri tutti dietro

In barca a remi…

Qua e là sul ponte gira un verso d’amore

Un po' spaesato in mezzo a tanto splendore:

Sinestesie fulminanti

Allitterati non sensi

Mani morte senza complimenti

Due battutine sui colleghi assenti

Piccole piccole, così innocenti:

Tira l’ancora, gira l’elica

Com'è bello andar

Liberi sul mar!

Non hanno scampo le goffe imitazioni

Di 4 o 5 scribacchini di canzoni:

Loro non sanno scavare la parola

Fino a ridurla come un torsolo di mela!

Giù nella stiva, fra i topi e l’olio cuore

C'è ancora posto per qualche cantautore

E qualche critico, parziale od imparziale

Secondo il ritmo della sua vita sessuale…

Che bella la corazzata Potemkin!

La ciurma impavida non teme confronti:

In mezzo stanno i veggenti

A prua le nuove correnti

A poppa le correnti ricorrenti;

Ti ruba gli occhi mentre fila sul mare

Se andasse a sbattere sarebbe immortale

Mentre Giovanni declama

«Zanzi» va fuori tema

Ed Edoardo mette lì un poema

Col cruciverba della settimana

E i logaritmi della sera prima…

Ehi, voi di lassù

Bella gioventù

C'è qualcuno che

È rimasto giù!

Butta l’ancora!

Ferma l’elica!

Vergognatevi

Manca Laura P.

Manca Laura P.,

Manca Laura P.,

Senza Laura P

Nun se pò partì…

Senza Laura P

Nun se pò partì!

Ми поети, гноми на велетнях

Ви б так не подумали, але ми живі;

Ми метафоруємо, ми метафоруємо все

Щоб не розуміти, чи був під ним сенс

У нас є чудові ідеї

Що рідко збігається з речами:

Ми високо літаємо, якщо ти нічого не розумієш

Гірше для вас, ми пишемо не для людей...

І лінкор «Потьомкін» стартує

У буйстві святкових прапорів

І вручаються призи

І проголошують себе геніями

А інші всі позаду

На гребному човні...

То тут, то там на мосту обертається вірш кохання

Трохи загубився серед такої пишноти:

Фульмінантна синестезія

Аллітерні нісенітниці

Мертві руки без компліментів

Два анекдоти про відсутніх колег

Маленький, такий невинний:

Потягніть якір, поверніть пропелер

Як красиво йти

Безкоштовно на морі!

Від незграбних імітацій нікуди не дійти

З 4-х або 5-ти пісень-скриблерів:

Вони не знають, як докопатися до слова

До зменшити його, як серцевину яблука!

Внизу в трюмі, серед мишей і олії серця

Ще є місце для деяких авторів пісень

І якийсь критик, частковий чи неупереджений

Відповідно до ритму його сексуального життя...

Який гарний броненосець «Потьомкін»!

Безстрашний екіпаж не має собі рівних:

Посередині — візіонери

На носі нові течії

Позаду повторювані течії;

Він краде ваші очі, коли крутиться на морі

Якби він розбився, то був би безсмертним

Поки Джованні заявляє

«Занзі» відходить від теми

І Едоардо кладе туди вірш

З кросвордом тижня

І логарифми попередньої ночі...

Гей, ти там, нагорі

Прекрасна молодість

Чи є хтось хто

Він залишився внизу!

Кинь якір!

Зупиніть пропелер!

Ганьба тобі

Лаура П. зникла безвісти

Лаура П. зникла безвісти,

Лаура П. зникла безвісти,

Без Лори П

Черниця, якби трохи залишилося...

Без Лори П

Черниця, якби трохи залишилося!