L'Ultimo Spettacolo - Roberto Vecchioni

Ascolta,

ti ricordi quando venne

la nave del fenicio a portar via

me con tutta la voglia di cantare

gli uomini, il mondo e farne poesia…

Con l’occhio azzurro io ti salutavo

con quello blu io già ti rimpiangevo

e l’albero tremava e vidi terra,

i Greci, i fuochi e l’infinita guerra…

Li vidi ad uno ad uno

mentre aprivano la mano

e mi mostravano la sorte

come a dire «Noi scegliamo,

non c'è un Dio che sia più forte»

E l’ombra nera che passò

ridendo ripeteva «no»…

Ascolta

ero partito per cantare

uomini grandi dietro grandi scudi

e ho visto uomini piccoli ammazzare

piccoli, goffi, disperati e nudi…

Laggiù conobbi pure un vecchio aedo

che si accecò per rimaner nel sogno

con l’occhio azzurro invece ho visto e vedo,

ma con l’occhio blu mi volto e ricordo…

Ma tu non mi parlavi

e le mie idee come ramarri

ritiravano la testa dentro il muro

quando è tardi

perché è freddo, perché è scuro

e mille solitudini

e buchi per nascondersi…

E ho visto fra le lampade un amore:

e lui che fece stendere sul letto

l’amico con due spade dentro il cuore,

e gli baciò piangendo il viso e il petto…

E son tornato per vederti andare

e mentre parti e mi saluti in fretta

fra tutte le parole che puoi dire

mi chiedi «Me la dai una sigaretta?»

Io di Muratti mi dispiace non ne ho

il marciapiede per Torino si lo so

ma un conto è stare a farti un po'

di compagnia altro aspettare che

il treno vada via perché t’aiuto

io ad andare non lo sai e questo a

chi si lascia non succede mai,

ma non ti ho mai considerata

roba mia io ho le mie favole,

e tu una storia tua.

Ma tu non mi parlavi

e le mie idee come ramarri

ritiravano la testa

dentro il muro quando è tardi

perché è freddo, perché è scuro…

e ancora solitudini

e buchi per nascondersi…

E non si è soli quando un altro ti ha lasciato

si è soli se qualcuno

non è mai venuto

però scendendo perdo i pezzi sulle scale

e chi ci passa su

non sa di farmi male

ma non venite a dirmi

adesso lascia stare

o che la lotta in fondo deve continuare,

perché se questa storia fosse una canzone

con una fine mia,

tu non andresti via.

слухай,

ти пам'ятаєш, коли він прийшов?

корабель фінікійця забрати

я з усім бажанням співати

чоловіки, світ і творять вірші...

З блакитним оком я вас привітав

з блакитним я вже пошкодував тебе

і дерево затремтів, і я побачив землю,

греки, пожежі і нескінченна війна...

Я бачив їх одного за одним

як вони розкривали руку

і вони показали мені долю

ніби кажучи: «Ми вибираємо,

Немає Бога сильнішого»

І чорна тінь, що пройшла

сміючись, він повторив «ні» ...

Слухайте

Я пішов співати

великі люди за великими щитами

і я бачив, як вбивають чоловічки

маленький, незграбний, відчайдушний і голий...

Там я також зустрів старого аедо

який осліп, щоб залишитися уві сні

з блакитним оком, з іншого боку, я бачив і бачу,

але з блакитним оком я обертаюся і згадую...

Але ти говорив не зі мною

і мої ідеї, як ящірки

вони засунули голови в стіну

коли вже пізно

бо холодно, бо темно

і тисяча самотностей

і дірки, щоб приховати...

І я побачив любов серед ламп:

і того, кого він поклав на ліжко

друг з двома мечами в серці,

і плачучи цілував його обличчя і груди...

І я повернувся, щоб побачити, як ти йдеш

і як ви йдете, так швидко привітайте мене

з усіх слів, які ти можеш сказати

ти питаєш мене: «Чи можеш дати мені сигарету?»

Шкода, що у мене немає Муратті

тротуар до Турина так, я знаю

але одна справа трохи зробити самому

іншій компанії чекати цього

потяг їдь, щоб я міг тобі допомогти

ти не знаєш йти і це до

тих, хто розлучається, ніколи не буває,

але я ніколи не розглядав тебе

мої речі у мене є свої казки,

а ти – свою історію.

Але ти говорив не зі мною

і мої ідеї, як ящірки

вони відвели голови

всередині стіни, коли вже пізно

тому що холодно, бо темно...

і все одно самотність

і дірки, щоб приховати...

І ви не самотні, коли вас пішов інший

ти один, якщо хтось

він ніколи не приходив

однак, спускаючись вниз, я втрачаю шматки на сходах

і хто це передає

він не знає, що завдає мені болю

але не приходь і не кажи мені

тепер забудь

або що боротьба має тривати,

бо якби ця історія була піснею

з моїм кінцем,

ти б не пішов.