Il Capolavoro - Roberto Vecchioni

Si svegliò, guardò nell’alba e l’alba

Era lì senza memoria;

Camminò la terra ormai da anni

Senza tempo e senza storia:

E fin dove gli occhi andavano

Non un suono, non un fiore

Rise e raddrizzò le sagome

Dei suoi alberi in cartone;

Strinse in tasca i semi inutili

Come il torto e la ragione:

Nel cervello già sfumava l’ombra

E con l’ombra ci viveva…

S’infilò come abitudine

L’ago, quello di ogni sera

E i fantasmi ritornarono

Per tenerlo vivo ancora

«Dormi ora, dormi piano:

Sei bambino sui sentieri

L’orzo cresce, l’aria è buona

Proprio come ieri;

Dormi, forse c'è qualcuno

Dormi, forse non sei solo;

Dormi, è l’ultimo possibile capolavoro

Dormi, è l’ultimo possibile capolavoro»

Ma il silenzio dei fantasmi intorno

Si riempì con un rumore

E un cavallo appena nato un giorno

Lo guardò senza capire;

Annusò quel poco d’alba

Fece un passo ma cascò

Cercò per valli e giorni e mesi

L’erba e l’erba non trovò:

E sudò per farlo stare in piedi

Ci provò e ci riprovò

Qualche favola degli uomini

Ogni sera gli inventò:

Ma era disperato e inutile

Dargli fiato vicino

Era come allontanarsi un po'

La pistola di un mattino…

«Dormi ora, dormi Piano

Che le stelle vanno via;

Dormi, ti alzerai domani

Cosa vuoi che sia?

Dormi e tornerà la neve

Dormi, il grano sarà d’oro;

Dormi e vivi tu sei l’ultimo capolavoro:

Tu sei l’ultimo Possibile capolavoro»

Прокинувся, подивився на світанок і світанок

Воно було там без пам'яті;

Він ходив по землі вже багато років

Позачасовий і без історії:

І аж очі зайшли

Не звук, не квітка

Він засміявся і розправив силуети

З його картонних дерев;

Він стиснув непотрібне насіння в кишені

Як правильно і неправильно:

У мозку вже згасала тінь

І жив він з тінню...

Він увійшов за звичкою

Голка, що кожного вечора

І повернулися привиди

Щоб він знову жив

«Спи зараз, спи повільно:

Ти дитина на стежках

Ячмінь росте, повітря гарне

Як і вчора;

Спи, може хтось є

Спи, може, ти не один;

Спи, це останній можливий шедевр

Спи, це останній можливий шедевр»

Але навколо тиша привидів

Воно наповнилося шумом

І одного разу новонароджений кінь

Вона дивилася на нього, не розуміючи;

Він відчув запах того маленького світанку

Він зробив крок, але впав

Він шукав долини, дні й місяці

Трава і трава не знайшли:

І вона спітніла, щоб змусити його встати

Він пробував і намагався знову

Кілька казок про чоловіків

Щовечора він винаходив:

Але це було відчайдушно і марно

Дайте йому дихання близько

Це було ніби трохи відійти

Зброя ранку...

«Спи зараз, спи повільно

Нехай зникнуть зорі;

Спи, завтра встанеш

Яким ти хочеш, щоб це було?

Спи і сніг повернеться

Спи, буде пшениця золота;

Спи і живи, ти - шедевр:

Ти останній можливий шедевр»