I Poeti - Roberto Vecchioni

I poeti son giovani e belli

E portano in cuore

La luce del sole

E un canto d’uccelli;

E la strada del borgo natio

La pioggia sui tetti

La povera gente amata da Dio

Poesia, poesia

Deh proteggimi ovunque io sia!

Poesia, poesia

I poeti son vecchi signori

Che mangian le stelle

Distesi sui prati

Delle loro ville

E s’inventano zingare e more

Per farsi credibili agli occhi del mondo

Col loro dolore

Poesia, poesia, poesia, poesia

I poeti si fanno le pippe

Coi loro ricordi:

La casa, la mamma, le cose che perdi;

E poi strisciano sui congiuntivi:

Se fossi, se avessi, se avessi e se fossi

Se fossimo vivi

Poesia, poesia

Deh proteggimi ovunque io sia!

Poesia, poesia

I poeti hanno visto la guerra

Con gli occhi degli altri

Che tanto per vivere han perso la pelle;

Così scrivon piangendo cipolle

Su barbe profetiche intinte nel vino

Che pure gli serve

Poesia, poesia

Poesia, poesia

I poeti son liberi servi di re e cardinali

Che van ripetendo noi siam tutti uguali;

E si tingono di rosso vivo

Ciascuno pensando «Il giorno del nobel

Farò l’antidivo»

Poesia, poesia

Deh proteggimi ovunque io sia!

Poesia, poesia

I poeti sono litri di vino bevuti per noia

Per scriver parole davanti al mattino

Mentre sognano bambine nude

Che uscendo da scuola

Li prendon per mano e gli danno la viola

Poesia, poesia

Poesia, poesia

I poeti son giovani stanchi che servon lo stato

Sputandogli in faccia perché sia dannato

E sbandierano cieli e fontane

Messaggi e colombe

A noi le campane, ai ricchi le trombe

Poesia, poesia

Поети молоді й красиві

І вони несуть у серці

Сонячне світло

І спів птахів;

І вулиця рідного села

Дощ на дахах

Бідні люди, улюблені Богом

Поезія, поезія

Будь ласка, захисти мене, де б я не був!

Поезія, поезія

Поети — старі панове

Що їдять зірки

Лежали на луках

З їхніх віл

А циганки й ожини вигадують

Щоб зробити себе надійним в очах світу

З їхнім болем

Поезія, поезія, поезія, поезія

Поети мить

З їхніми спогадами:

Будинок, мати, речі, які ти втрачаєш;

А потім повзають на підрядні:

Якби я був, якби мав, якби мав і якби був

Якби ми були живі

Поезія, поезія

Будь ласка, захисти мене, де б я не був!

Поезія, поезія

Поети бачили війну

Очами інших

Хто втратив шкіру, щоб жити;

Так пишіть цибуля плаче

На віщі бороди, вмочені у вино

Що йому теж потрібно

Поезія, поезія

Поезія, поезія

Поети — вільні слуги королів і кардиналів

Хто повторює, ми всі однакові;

І вони мають яскраво-червоний відтінок

Кожен думає «День Нобеля

Я зроблю протизанурення "

Поезія, поезія

Будь ласка, захисти мене, де б я не був!

Поезія, поезія

Поети — це літри вина, випиті з нудьги

Написати слова до ранку

Поки вони мріють про голих дівчат

Чим вийти зі школи

Беруть їх за руку і дають альт

Поезія, поезія

Поезія, поезія

Поети — втомлені юнаки, які служать державі

Плювати йому в обличчя, щоб бути проклятим

І вони хизуються небом і фонтанами

Повідомлення і голуби

Нам дзвони, багатим сурми

Поезія, поезія