El Bandolero Stanco - Roberto Vecchioni

Sarà forse il vento

Che non l’accarezza più

Sarà il suo cappello

Che da un po' non gli sta su

Sarà quella ruga

Di ridente nostalgia

O la confusione

Tra la vita e la poesia:

Non assalta treni

Perché non ne passan mai;

Non rapina banche

Perché i soldi sono i suoi;

Vive di tramonti

E di calcolati oblii

E di commoventi

Ripetuti lunghi addii

Struggenti addii…

El bandolero stanco

Col cuore infranto

Stanotte va;

Va, su un cavallo bianco

Col suo tormento

Lontano va

Dov'è silenzio

Dov'è silenzio, dove…

Dov'è silenzio

Dov'è silenzio

Dov'è silenzio, dove…

Ha una collezione

Insuperabile di taglie;

Molte, tutte vuote

Già da tempo, le bottiglie;

Dorme sul cavallo

Che non lo sopporta più

E si è fatto un mazzo

Per la pampa su e giù

Ogni notte passa

E getta un fiore a qualche porta

Rosso come il sangue

Del suo cuore di una volta

Poi galoppa via

Fino all’inganno dell’aurora

Dove qualche gaucho

Giura di sentirlo ancora

Cantare ancora…

Ah bandolero stanco

Stanotte ho pianto

Pensando a te:

C'è un po' della mia vita

Nella tua vita

Che se ne va

Dov'è silenzio

Dov'è silenzio, dove

Dov'è silenzio

Dov'è silenzio, dove

Se chiudo gli occhi, dentro gli occhi

Sei di nuovo quello vero

Quando sorridevo, quando ti credevo:

Ascoltami, guardami, sta' fermo:

È ancora vivo questo amore

Tutto questo amore, tutto il nostro amore:

E tu lontano non ci vai

A morire come una puttana

Prima del mio cuore

Al posto del mio cuore:

Non mi lasciare solo in questa

Notte che non vedo il cielo:

Torna bandolero!

torna bandolero!

Torna bandotero!

Dov'è silenzio

Dov'è silenzio, dove

Dov'è silenzio

Dov'è silenzio, dove…

Можливо, це буде вітер

Це вже не пестить його

Це буде його капелюх

Якого вже давно не було на ньому

Це буде та зморшка

Від сміху ностальгії

Або плутанина

Між життям і поезією:

Він не атакує потяги

Тому що вони ніколи не проходять;

Він не грабує банки

Бо гроші його;

Живе на заходах сонця

І з розрахункових косих

І рухається

Повторювалися довгі прощання

Серцерозривні прощання...

Ель Бандолеро втомився

З розбитим серцем

Він йде сьогодні ввечері;

Іди, на білому коні

Зі своїми муками

Далеко йде

Де тиша

Де тиша, де...

Де тиша

Де тиша

Де тиша, де...

У нього є колекція

Неперевершений за розмірами;

Багато, всі пусті

Вже деякий час пляшки;

Він спить на коні

Хто вже не витримує

І він зробив собі купу

Для пампасів вгору і вниз

Кожна ніч минає

І кинути квітку в якісь двері

Червоний, як кров

Про його серце минулого

Потім галопом геть

До обману зорі

Де якийсь гаучо

Він клянеться, що все ще чує це

Знову співай...

Ах, втомився бандолеро

Я плакала минулої ночі

Думаю про тебе:

Є трохи мого життя

У твоєму житті

Це минає

Де тиша

Де тиша, де

Де тиша

Де тиша, де

Якщо я заплющу очі, всередині моїх очей

Ти знову справжній

Коли я посміхався, коли вірив тобі:

Послухай мене, подивись на мене, тримайся спокійно:

Ця любов досі жива

Вся ця любов, вся наша любов:

А ти далеко не ходиш

Померти як повія

Перед моїм серцем

На місці мого серця:

Не залишай мене одного в цьому

Ніч я не бачу неба:

Бандолеро повернувся!

бандолеро повертається!

Бандотеро повернувся!

Де тиша

Де тиша, де

Де тиша

Де тиша, де...