Ciondolo - Roberto Vecchioni

E tintinnò, da dove non si sa, lei lo portava al

Piede

E tintinnò dietro di lui che la vide e le sorrise

Poi si trovò ad appendere i quadri alle cornici

E a decidere se erano meglio i topi o gli amici

Da navigante prese barca ma non andò lontano

A chi intendeva «Hai due sette solamente» disse

«Era un’altra mano»

A chi intendeva «Ricordi» disse «Non ho più

Monete

Le ho spese tutte in baci perugina nelle ore liete»

E se qualcuno lo chiamava

E se qualcuno lo riconosceva

E se qualcuno lo fermava

Sapete cosa rispondeva?

Non sono io, non sono io, non sono io, non sono

Io

E cambiò faccia e sussurri e maniera di fare

L’amore

Fece la punta al suo coltello per difendere il suo

Soffio al cuore

Tirò col naso dove si sa che ha sede l’intelligenza

Per annusare molto meglio la gente con più

Pazienza

E ogni volta che una donna gli diceva «E' ora che

Io vada»

Le regalava i sassolini per farle ritrovare la

Strada

Ma le infilava nella tasca la foto di un altro uomo

Perchè chiedesse indifferentemente scusa o

Perdono

E se qualcuno lo chiamava

E se qualcuno lo riconosceva

E se qualcuno lo fermava

Sapete cosa rispondeva?

Non sono io, non sono io, non sono io, non sono

Io

E i pompieri dì Milano ogni tanto lo vanno a

Cercare

Per quello scherzo della casa da cui disse «Me ne

Voglio andare»

E se non fosse per questo avrebbe avuto la

Coscienza pura

E non avrebbe mai avuto odore di magistratura

Ma aveva scritto tante buone parole da meritarsi

Un santuario

E poi reggeva i palloni sul naso in un modo

Straordinario

Sapeva ridere quando non succedeva proprio

Niente

E una ragazza sarda lo trovò persino intelligente

E se qualcuno lo fermava

E se qualcuno lo riconosceva

E se qualcuno lo chiamava

Sapete cosa rispondeva?

Non sono io, non sono io, non sono io, non sono

Io

E tintinnò da dove non si sa, lei lo portava ai

Piede

E tintinnò nella sua testa da sbronzo un martedì

Di fine mese

E tintinnò come la prima volta che lei venne a

Letto

Quel suo ciondolo, ciondolo d’oro, maledetto

E allora prese molto bene la mira perchè era un

Entusiasta

E lo fece nel preciso momento di calare la pasta

E lo fece tirando, tirando dritto nel naso

Perchè sparire a tutti sembrasse proprio un caso

Se qualcuno lo ha chiamato

Se qualcuno lo ha fermato

Se qualcuno lo ha parlato

E se qualcuno lo ha deluso

Non sono io non sono io

Non sono io non sono io

Non sono io

І грюкнувши, звідки ніхто не знає, вона віднесла його до себе

Ноги

І воно задзвеніло у нього за спиною, коли він побачив її і посміхнувся їй

Потім він виявив, що вішає картини на рамки

І вирішити, щури чи друзі були краще

Як моряк взяв човен, але далеко не поїхав

Тим, хто мав на увазі: «У вас лише дві сімки», — сказав він

«Це була інша рука»

Тим, хто мав на увазі «Спогади», він сказав: «У мене більше немає

Монети

Я витратив їх усіх на перудійські поцілунки в щасливі години»

А якби йому хтось подзвонив

І якщо хтось його впізнав

А якби його хтось зупинив

Знаєте, що він відповів?

Це не я, це не я, це не я, це не я

в

І він змінив обличчя, шепіт і манеру діяти

Кохання

Він наставив ножа на захист свого

Шум у серці

Він понюхав, де, як відомо, знаходиться розвідка

Відчути запах людей з більшою кількістю людей набагато краще

Терпіння

І щоразу жінка казала йому «Пора так

Я іду "

Він дав їй камінчики, щоб допомогти знайти місце

вул

Але він поклав їй у кишеню фотографію іншого чоловіка

Чому байдуже вибачатися або

вибачте

А якби йому хтось подзвонив

І якщо хтось його впізнав

А якби його хтось зупинив

Знаєте, що він відповів?

Це не я, це не я, це не я, це не я

в

А пожежники Мілана раз у раз їдуть

Шукати

За той жарт про будинок, з якого він сказав: «Я йду

Я хочу піти"

І якби не це, він би мав

Чиста свідомість

І судовою владою ніколи б не пахло

Але він написав так багато хороших слів, які заслуговував

Святилище

А потім тримав повітряні кульки над носом в одну сторону

Надзвичайний

Він вмів сміятися, коли цього просто не було

Нічого

А сардинка навіть знайшла його розумним

А якби його хтось зупинив

І якщо хтось його впізнав

А якби йому хтось подзвонив

Знаєте, що він відповів?

Це не я, це не я, це не я, це не я

в

І грюкнула, звідки ніхто не знає, вона її носила

Ноги

І у вівторок у його п’яній голові це дзвеніло

Кінець місяця

І це дзвонило, як у перший раз, коли вона прийшла до тями

ліжко

Той її кулон, золотий кулон, до біса

А потім він дуже добре прицілився, тому що він був

Захоплений

І він зробив це в той момент, коли відклав макарони

І робив це, тягнучи, тягнучи прямо в ніс

Чому зникнення всім здавалося просто збігом обставин

Якби йому хтось подзвонив

Якщо хтось його зупинив

Якщо хтось про це говорив

І якщо хтось його розчарував

Це не я, це не я

Це не я, це не я

Це не я