Canzonenoznac - Roberto Vecchioni

Il leader della parte scura

Dietro una barba quasi nera

Diceva cose alla sua gente

A voce bassa come sempre;

E ricordava cose antiche

Proibite ma pur sempre vive

Come il martini con le olive

Dal millenovecentottanta

Anno di grazia e d’alleanza

Felice e immobile la gente

Viveva solo del presente;

Ma lui a quei pochi che riuniva

Come una nenia ripeteva

Quel suo programma che chiedeva

Fosse permesso ricordare

Fosse permesso ricordare

Poi ricordò che era vietato

Nel mondo nuovo anche il passato

Il leader della parte chiara

Con quella cicatrice amara

Sul mento a forma di radice

Gridava «Abbasso questa paace»

Coi pochi giovani insultava

La polizia che costringeva

Soltanto ad essere felici:

Ed abbatteva e rifaceva

Palazzi d’arte e di cultura

E delle bibite e del niente

Sì, ma soltanto con la mente;

E all’occorenza le prendeva

davanti ai giudici abiurava

Ma appena uscito risognava

Fosse possibile cambiare

Fosse possibile sperare

Ma la speranza era un difetto

Nel mondo ormai così perfetto

E il leader con la cicatrice

Credeva l’altro più felice

E l’altro quello con la barba

Di lui diceva «È pieno d’erba»;

Si sospettavano a vicenda

Di fare solamente scena

D’essere schiavi del sistema

E l’uno l’altro beffeggiava

E l’altro l’uno ricambiava

Pur descrivendo alla rinfusa

Due volti di una stessa accusa:

Che era impossibile cambiare

Tornare indietro, andare avanti

Avere voglia di sbagliare

Come ad esempio ricordare

Come ad esempio ricordare

Questo ricordo era un difetto

Nel mondo ormai così perfetto

Né si poteva più cambiare

Né si poteva più sperare

Questa speranza era un difetto

Nel mondo ormai così perfetto

E il leader della parte chiara

Pianse di rabbia quella sera

Seduto sopra la sua vita

Perduta come una partita;

Ma il servofreno dentro il cuore

Che scatta al minimo segnale

Gli eliminò tutto il dolore

E il leader della parte scura

Contando i passi e la paura

Si avvicinò alle parti estreme

Dove correva un giorno il fiume

Ricostruendo da un declivo

L’ultima chiesa, un vecchio bivio

L’acqua e l’amore che non c’era

Si sentì stanco in quel momento

Tolse la barba e sopra il mento

Apparve a forma di radice

Quella sua vecchia cicatrice

Лідер темної сторони

За майже чорною бородою

Він сказав щось своєму народу

Тихо як завжди;

І згадав старовинні речі

Заборонений, але живий

Як мартіні з оливками

З тисяча дев'ятсот вісімдесят

Рік благодаті та завіту

Щасливі і нерухомі люди

Він жив лише сьогоденням;

Але він до тих небагатьох, кого зібрав

Як оплакав він повторив

Цю його програму він просив

Було дозволено запам'ятати

Було дозволено запам'ятати

Тоді він згадав, що це заборонено

У новому світі навіть минулому

Ведучий чистої частини

З цим гірким шрамом

На підборідді коренеподібна

Він кричав «Геть цей мир»

З кількома молодими людьми, яких він образив

Поліція, яка примусила

Просто щоб бути щасливим:

І зламався і перероблений

Палаци мистецтва і культури

І напої і нічого

Так, але тільки розумом;

А якщо треба, брав їх

перед суддями він відмовився

Але як тільки він вийшов, він помирав

Можна було змінити

Можна було сподіватися

Але надія була недоліком

Зараз у світі такий ідеальний

І лідер зі шрамом

Він вважав іншого щасливішим

А другий з бородою

Він сказав про нього «Трави повно»;

Вони підозрювали один одного

Щоб тільки влаштувати сцену

Бути рабами системи

І один з одного знущалися

А інший відповів взаємністю

При описі оптом

Два обличчя одного звинувачення:

Що змінити було неможливо

Іди назад, іди вперед

Бажання робити помилки

Таких як запам'ятовування

Таких як запам'ятовування

Ця пам'ять була недоліком

Зараз у світі такий ідеальний

Його також не можна було змінити

Не можна було більше сподіватися

Ця надія була помилкою

Зараз у світі такий ідеальний

І лідер чіткої частини

Того вечора він плакав від гніву

Сидячи вище пояса

Програв, як матч;

Але підсилювач гальм всередині серця

Це вимикається при найменшому сигналі

Це зняло весь біль

І лідер темної сторони

Підрахунок кроків і страх

Він дійшов до крайніх частин

Де колись текла річка

Перебудова зі схилу

Остання церква, старе перехрестя

Вода і любов, якої не було

У той момент він почував себе втомленим

Він прибрав бороду та підборіддя

Він з'явився у формі кореня

Цей твій старий шрам