Canzone Per Sergio - Roberto Vecchioni

Il ladro di cavalli non era lui

Ma fù impiccato per comodità

E l’uomo di rpofilo non sibastò

Partì cercando l’altra sua metà

Il capitano Achab non torna più

Dal viaggio contro l’impossibile…

Oh Sergio, non ho tempo di scriverti

Ma, d’altra parte, non ti ho scritto mai

E come ti potevo scrivere?

Erano stati tutti amici miei;

A volte sentono che bussano:

Non è niente, niente, niente;

Non sono loro che tornano:

Solo vento, vento, vento…

Ne avrò di tempo per amare

Prima che netri lei?

Il grande orologiaio non passa più

E gli orologi li aggiustiamo noi;

Adesso costruiamo le macchine

Vedessi, come sono belle, sai;

A volte c’incontriamo sugli argini

E ci contiamo, e manchi sempre tu…

Oh, Sergio non ho tempo di scriverti

Ma d’altra parte non ti ho scritto mai

Oh, sì, di cose qui ne succedono

Ma ci illudiamo d’inventarle noi:

Siamo un passaggio di allodole:

Con un colpo andiamo giù;

Mentre cerchiamo di scegliere

Se volare a nord o a sud…

E gli anni indietro, e gli anni Sergio

E quando c’eri tu…

Il tempo mischia bene le bibite

Gli imperativie quel che mando giù

Qualcuno vede ancora negli occhi miei

Quel che gli specchi non rifletton più:

Si spezza la collana, le idee van gi&ugrve;

Stan rotolando un po' di qua e di là;

E tutti a dirmi come raccoglierle

Non c'è nessuno qui che non lo sa;

Non riesco a immaginarmi di vivere

Illuminto dalla verità

La risposta nel vento dov'è, dov'è?

Sarà la stessa per ognuno di noi?

Oh sergio, non ho tempo di scriverti

Ma un giorno o l’altro mi rincontrerai:

Ci appoggeremo sui gomiti

Quando il sole viene giù

Mi accadrà di sorridere

Come non speravo più…

E l’occhio azzurro avrà un momento

Uguale all’occhio blu…

Він не був конокрадом

Але його для зручності повісили

І професіонал не зупинився

Він пішов шукати свою другу половинку

Капітан Ахав ніколи не повертається

З подорожі проти неможливого...

О Сергіо, я не маю часу тобі писати

Але, з іншого боку, я вам ніколи не писав

І як я міг тобі написати?

Усі вони були моїми друзями;

Іноді чують стукіт:

Це ніщо, ніщо, ніщо;

Не вони повертаються:

Просто вітер, вітер, вітер...

Я встигну полюбити

Перед тобою нетрі?

Великий годинникар більше не проходить

А годинники поправляємо;

Тепер давайте побудуємо машини

Якби ви бачили, які вони гарні, то знайте;

Іноді зустрічаємося на березі

І ми на це розраховуємо, а тобі завжди не вистачає...

О, Серджіо, я не маю часу тобі писати

Але з іншого боку, я ніколи вам не писав

О, так, тут трапляються речі

Але ми обманюємо себе, вигадуючи їх самі:

Ми хода жайворонків:

Одним ударом спускаємося вниз;

Поки намагаємося вибирати

Летіти на північ чи на південь...

І роки назад, і роки Серджіо

І коли ти був там...

Час добре змішує напої

Імперативи і те, що я посилаю

Хтось досі бачить у моїх очах

Чого більше не відображають дзеркала:

Намисто зламано, ідеї вже пішли & ugrve;

Трохи котяться туди-сюди;

І все, щоб розповісти мені, як їх зібрати

Тут немає нікого, хто б не знав;

Я не уявляю жити

Осяяний правдою

Відповідь на вітрі де воно, де воно?

Чи буде так для кожного з нас?

Ой, Сергіо, я не маю часу тобі писати

Але колись ти знову зустрінеш мене:

Ми будемо спиратися на лікті

Коли заходить сонце

Я випадково посміхнуся

Як я більше не сподівався...

І синє око матиме мить

Рівно блакитному оку...