Alighieri - Roberto Vecchioni

Quando tornerai

Mi dicevo, e sai

Ci si mangia il cuore a volte

Per resistere

Ma poi vivi e dai

E ti accorgi che

Non è tempo più

Di bandiere appese…

E si cambia sai

Non si aspetta più quando tornerai

Tu quel giorno avrai

Mille anni in più

Tutti gli anni messi in conto

All’abitudine

E mi accorgerò

Che non basta più

Camuffare il tempo per sentirsi

Quelli che

Che si amavano, che ridevano…

Cinquantamila e non ha aperto…

E che può avere?

tre fanti?

Chissà perché Francesco

Non capisce mai gli altri

Signora, non posso fare sempre canzoni

Che piacciono a tutti, andare incontro

Facilitare, semplificare…

O forse tre donne, eh, potrebbe avere

Anche tre donne quello lì

Egregio professore, questo provveditorato

Presa visione dei suoi metodi d’insegnamento

È spiacente di comunicarle che deve

Destituirla dall’incarico di …

Aspettarti sai

Mi fa ridere

A vent’anni aveva un senso

Adesso è inutile;

E poi il fegato

Non mi regge più

E la faccia mia

Non la reggo io…

E se fossi in te

Non ci proverei

Non ritornerei

Ma tu tornerai

Senza dirmelo

E ad un tratto avrai quel gesto

Che non scordo più

E risentirò

Quella forza mia

Di spaccare il mondo

Insieme a te…

Ma non basterà

Per sentire che

Sono ancora io

Alle otto e mezza?

Perfetto, vengo alle

Otto e mezza a cena con lei

Siamo d’accordo sì, siamo d’accordo

— «Le aragoste sono come i poveri

Le parti migliori sono le braccia»

— «Buona questa colonnello»

— «Ma cosa vogliono questi studenti, sono

Quattrocento anni che fanno casino, un casino

Immemorabile!»

«Certo sì, lei ha ragione colonnello, ma, vede

Lei ha sempre le cinque lire di resto…

Le sale affollate… I leccapiedi… pardon i

Pratici… si dice «i pratici»

E questa donna, questa donna che ho sposato

Avrà ragione anche lei;

sì, mi fanno un po' senso

Quei gufi che ha sulle spalle… ma è

Giusta.No, no, no, io… non la cambierei

Affatto, è giusta così com'è, è giusta lei almeno

Mi capisce, a volte tu invece niente, niente

Non ti ho amato mai

Non ti ho amato mai

Ma che cosa ti credevi, vecchia stupida?

Figurarsi se

Uno come me

Fa il pupazzo per le cosce tue

E poi gli anni e poi…

Non ne ho voglia sai…

Non ti aspetto più…

Nei tre canti di Cacciaguida

Si descrive una Firenze «sobria e

Pudica», quando non era, «ancor giunto

Sardanapalo» a mostrar ciò che in

Camera si puote e da Firenze il discorso

Si espande a tutto il mondo: diventa

Universale, ed è qui che l’Alighieri troneggia

In un crescendo di malinconia e passione

Che definirei come, che definirei

Quasi… che definirei come…

Коли повернешся

Я сказав собі, і ти знаєш

Часом це з’їдає наше серце

Щоб чинити опір

Але потім живи і віддай

І ти це розумієш

Вже не час

Про вивішування прапорів...

І ти змінюєшся, знаєш

Він більше не чекає, коли ти повернешся

У вас буде цей день

Ще тисяча років

Враховані всі роки

До звички

І я помічу

Чого вже не вистачає

Замаскувати час відчути

Ті що

Хто любив один одного, хто сміявся...

П'ятдесят тисяч і не відкрився...

А що він може мати?

три піхотинця?

Хтозна чому Франческо

Він ніколи не розуміє інших

Пані, я не завжди можу робити пісні

Що всім подобається, йти назустріч

Полегшити, спростити...

Або, може, три жінки, га, він міг би мати

Також три жінки

Шановний професоре, ця дошка

Прочитавши його методику навчання

Вибачте, що він повинен сказати вам

Зняти її з посади...

Чекаю на вас, знаєте

Це змушує мене сміятися

У двадцять це мало сенс

Тепер це марно;

А потім печінка

Це не може мене більше тримати

І моє обличчя

Я не можу це прийняти...

А якби я був на твоєму місці

Я б не намагався

Я б не повернувся

Але ти повернешся

Не сказавши мені

І раптом у вас з’явиться цей жест

Що я вже не забуваю

І я буду обурюватися

Ця моя сила

Щоб зламати світ

З тобою…

Але цього буде недостатньо

Відчути це

Це знову я

О пів на восьму?

Ідеально, я прийду

О пів на восьму вечеряти з нею

Ми згодні, так, ми згодні

- «Омари як бідні

Найкращі частини - це руки"

- «Добрий цей полковник»

– «Але чого хочуть ці студенти, вони є

Чотириста років, які створюють безлад, безлад

Незапам'ятна!"

«Звісно, ​​так, ви маєте рацію, полковнику, але, розумієте

У вас завжди є п'ять лір у зміні...

Переповнені зали ... Лижучі ... вибачте

Практичний ... кажуть "практичний"

І ця жінка, ця жінка, на якій я одружився

Вона також буде права;

так, вони мають певний сенс для мене

Ті сови, що у нього на плечах ... але він є

Ні, ні, ні, я... я б не змінив

Зовсім ні, так як є, принаймні вона права

Він мене розуміє, іноді ти, навпаки, нічого, нічого

Я ніколи не любив тебе

Я ніколи не любив тебе

Але що ти думав, старий дурень?

Уявіть, якби

Хтось, як я

Це робить маріонетку для ваших стегон

А потім роки, а потім...

Мені не хочеться, знаєш...

Я тебе більше не чекаю...

У трьох піснях Каччагіди

Флоренс описується як «тверезий і

Пудика», коли його не було, «все одно прибув

Сарданапало »показати, що в

Камера відкрита і з Флоренції мова

Воно поширюється на весь світ: воно стає

Універсальний, і саме тут панує Аліґ’єрі

У крещендо меланхолії та пристрасті

Який би я визначив як, який би я визначив

Майже ... що я б визначив як ...