Живи - Проект Увечье

Оу, я не святой, верный клятве всё той, подобна мечу

Что прямой и простой, ха

Ну-ка постой под мостом, где сварили на улицах

Злобы настрой, нам оформят по сто, пусть не любит Восток

И Запада злоба пустила в рубиновом сердце росток

Мы засядем за стол, запасаясь пером и тетрадным листом

Ещё вставим пистон этой мрачной весной

Вызвав дрожь и озноб, пусть не помнит позор

Севший в кресло вождя потрясая вольготно казной

Я спою вам без нот, поразив новизною, узнаю в мороз или зной

Почему слёзы льют ветераны без ног, коротая часы на Сенной

Я бесплотный фантом, город фоном на фото, феномен ли он

Где виновен один, а другого мечтаний предел — пресловутый айфон

Для кого ксенофоб, потому что не верю

В попытки связать меня задним числом

С тем кто делал мне зло, провожая глазами лучи

Что подарит нам всем горизонт, и до самых низов

Проникнув в головы нарков на хламе

Переплавим страх в душевном пламени, действуй лишь правильно

Дело не в славе тут, судьба-злодейка занесла ведь

И я врядли стану славить тех кто возжелали зла мне

Мимо овощей, пропивших души и впитавших подлость

Норма жизни — рабская покорность, голову покоцать

Могут лишь за то, что не забыл ты что такое гордость

И не позволяет возлюбить зверьё внутренний кодекс

Что вразрез с УК, морды акабов так лоснятся, тошно

Делай то что должно, и пусть падаль доедают коршуны

Кто там решил что вправе указать нам всем что можно,

Но груз моих мыслей врядли смог бы миновать таможню

Значит надо так, и мы на правильном пути, смотри

Блеск витрин не застилает разум поколенью игрек

И среди фальшивых лозунгов и сетевых интриг

Обнаружим тех, кого не привлекают эти игры

Оу, я не святий, вірний клятві всієї тієї, подібна до меча

Що прямий і простий, ха

Ану постій під мостом, де зварили на вулицях

Злий настрій, нам оформлять по сто, нехай не любить Схід

І Заходу злість пустила в рубиновому серці паросток

Ми засідемо за стіл, запасаючись пером і зошитним листом.

Ще вставимо пістон цієї похмурої весни

Викликавши тремтіння і озноб, нехай не пам'ятає ганьбу

Той, хто сів у крісло вождя, трясучи вольно скарбницею.

Я заспіваю вам без нот, вразивши новизною, дізнаюся в мороз чи спеку

Чому сльози ллють ветерани без ніг, коротаючи годинник на Сінний

Я безплотний фантом, місто фоном на фото, феномен або він

Де винен один, а другого мрій межа — горезвісний айфон

Для кого ксенофоб, бо не вірю

У спроби зв'язати мене заднім числом

З тим хто робив мені зло, проводжаючи очима промені

Що подарує нам усім горизонт, і до самих низів

Проникнувши в голови нарков на хламі

Переплавимо страх у душевному полум'ї, дій лише правильно

Справа не в славі тут, доля-лиходійка занесла адже

І я врядли стану славити тих хто захотіли зла мені

Повз овочі, що пропили душі і вбрали підлість

Норма життя — рабська покірність, голову покотити

Можуть лише за те, що не забув ти що таке гордість

І не дозволяє полюбити звірину внутрішній кодекс

Що врозріз з КК, морди акабів так лисніють, нудно

Роби те що повинно, і нехай падаль доїдають шуліки

Хто там вирішив, що має право вказати нам усім, що можна,

Але вантаж моїх думок навряд зміг би обминути митницю

Значить треба так, і ми на правильному шляху, дивись

Блиск вітрин не застеляє розум поколенню ігор

І серед фальшивих гасел та мережевих інтриг

Виявимо тих, кого не приваблюють ці ігри