Корабль дураков - Проект Увечье

Золота полные трюмы, но почему тогда матросы так угрюмы?

Отсюда их довольно грубоватый юмор.

Тут полумрак каюты.

Мысль: «Кораблю пришёл каюк" — даже у самых юных.

Порой обман возводят в ранг искусства,

Но ложь глашатая всегда воняет хлеще скунсов.

Не нужен третий глаз, чтобы это заметить.

Точно.

Пятая точка обладает шестым чувством.

Сулят уверенность в завтрашнем дне,

Зачем нам вера в завтрашнее дно?

Гори оно в огне.

Ты видел палубу?

А я пробоину под ней,

В ней губы мертвецов уже ведут подсчет последних дней.

За сворою господ опять цепные псы

Плетутся по пятам за ломоть колбасы, долбят о пол басы.

В каюте капитан с крысами делит сыр

И кто-то там минуты нашей жизни мечет на весы.

Их неусыпный карнавал, где шл*хи, пилигримы,

Весь наворованный хабар на шлюпки перекинул.

Готовы, что случись едва, этот вертеп покинуть,

Хохочет юная вдова в объятьях Арлекино.

Припев:

По тёмным водам из глубин веков,

Под стон юродивых и звон оков,

Из тьмы на слабый свет далеких берегов,

Плывет корабль дураков.

По тёмным водам из глубин веков,

Под стон юродивых и звон оков,

Из тьмы на слабый свет далеких берегов,

Плывет корабль дураков.

И словом не обмолвится ни с кем

Наш рулевой, застывший будто манекен

Под маской смерти в черном клобуке.

Он отрешен от всех забот.

Рядом блюет за борт.

Очередной бухой бунтарь в фригийском колпаке.

Щелкает кнут в хозяйском кулаке,

Гребцы бледны будто их лица кто-то вывалял в муке.

Уныло мертвецы свисают с реи,

Опять строчит донос клеврет.

Запачканный кровью ливрей.

Пусть карою небес пугает богослов,

Но его Бог — воинственный и злобный, это Бог ослов.

Он много слов вам надиктует, не один абзац,

Но это точно не любовь, увы, скорей ее эрзац.

Правду не спрячешь под форзац, не сунешь кляп треклятый

Даже мой кофе утром крепче, чем их горе клятвы.

Такими темпами мы все сойдем на берег вряд ли.

Как там потомки?

Поймут ли?

Поблагодарят ли?

Раз дураки, то нам закон не писан.

Корабль-призрак больше не увидит пирса.

Лишь на один вопрос ответ не дан:

Когда его покинет капитан, если он — крыса?

Припев:

По тёмным водам из глубин веков,

Под стон юродивых и звон оков,

Из тьмы на слабый свет далеких берегов,

Плывет корабль дураков.

По тёмным водам из глубин веков,

Под стон юродивых и звон оков,

Из тьмы на слабый свет далеких берегов,

Плывет корабль дураков.

Золота повні трюми, але чому тоді матроси такі похмурі?

Звідси їх досить грубуватий гумор.

Тут напівтемрява каюти.

Думка: «Кораблю прийшов каюк» навіть у наймолодших.

Часом обман зводять у ранг мистецтва,

Але брехня глашата завжди смердить хліщі скунсів.

Не потрібно третє око, щоб це помітити.

Точно.

П'ята точка має шосте почуття.

Сулять впевненість у завтрашньому дні,

Навіщо нам віра в завтрашнє дно?

Гори воно у вогні.

Ти бачив палубу?

А я пробоїну під нею,

У ній губи мерців уже ведуть підрахунок останніх днів.

За зграєю панів знову ланцюгові пси

Плетуть по п'ятах за скибку ковбаси, довбають об пів баси.

В каюті капітан з пацюками ділить сир

І хтось там хвилини нашого життя кидає на ваги.

Їхній невсипущий карнавал, де минулі, пілігрими,

Весь накрадений хабар на шлюпки перекинув.

Готові, що трапися ледве, цей вертеп покинути,

Регоче юна вдова в обіймах Арлекіно.

Приспів:

По темних водах з глибин століть,

Під стогін юродивих і дзвін кайданів,

З тьми на слабке світло далеких берегів,

Пливе корабель дурнів.

По темних водах з глибин століть,

Під стогін юродивих і дзвін кайданів,

З тьми на слабке світло далеких берегів,

Пливе корабель дурнів.

І словом не обмовиться ні з кем

Наш кермовий, застиглий ніби манекен

Під маскою смерті в чорному клобуку.

Він відхилений від усіх турбот.

Поруч блює за борт.

Черговий бухом бунтар у фригійському ковпаку.

Клацає батіг у господарському кулаку,

Весляри бліді ніби їх обличчя хтось виваляв у муці.

Похмуро мерці звисають з реї,

Знову пише донос клеврет.

Забруднений кров'ю ліврей.

Нехай карою небес лякає богослов,

Але його Бог — войовничий і злобний, це Бог ослів.

Він багато слів вам надиктує, не один абзац,

Але це точно не любов, на жаль, швидше її ерзац.

Правду не сховаєш під форзац, не сунеш кляп треклятий

Навіть моя кава вранці міцніша, ніж їхня гора клятви.

Такими темпами ми все зійдемо на берег навряд.

Як там нащадки?

Чи зрозуміють?

Чи подякують?

Якщо дурні, то нам закон не писаний.

Корабель-примара більше не побачить пірса.

Лише на одне питання відповідь не дана:

Коли його покине капітан, якщо він — щур?

Приспів:

По темних водах з глибин століть,

Під стогін юродивих і дзвін кайданів,

З тьми на слабке світло далеких берегів,

Пливе корабель дурнів.

По темних водах з глибин століть,

Під стогін юродивих і дзвін кайданів,

З тьми на слабке світло далеких берегів,

Пливе корабель дурнів.