Зарисовки краха - Проект Увечье

Куда податься молодым, не густо, коли с прайсом?

На стенке номер телефона — соли, спайсы.

Потертый Reebok, старые Levi-сы,

Усталые глаза, дымят кустарные девайсы.

Мне это все напоминает айсберг,

Ведь это только лишь верхушка, не сомневайся.

Все остальное в глубине, по духу,

Там много близких к Гуфу, но их не спасают Айзы.

А за окном тот же вид и поныне —

Как будто скуку *рахнуло уныние.

Опять возня, и из закладки вынут

Новый дозняк, чтоб повторить эту игру навылет.

Ведь хэппи-энды лишь в экранном мыле.

И тут не вы ли сами выли, выбирая — или

Лететь до рая или ползать, вымирая в иле,

В себя вбирая сладкий аромат запретной пыли.

И сколько сгинуло в этом болоте?

Зарисовки краха, стены серые вместо полотен.

На улице жара, но тут озноб колотит

Тех, кто не аскет, но практикует умерщвленье плоти.

Припев:

Мама не анархия.

Мама в страхе.

Папа не стакан портвейна.

Папа спился на*ер.

Старший брат по вене бахал.

На серых стенах проступают зарисовки краха.

Мама не анархия.

Мама в страхе.

Папа не стакан портвейна.

Папа спился на*ер.

Старший брат по вене бахал.

На серых стенах проступают зарисовки краха.

Я рад, что канет в лету тот, кто этот мир поганит.

Пускай пока нет и надежды порешать с долгами.

Либо свали, либо плати за эту страсть с деньгами,

будто за *люху, только с ней ты будешь моногамен.

Глазенки скачут, как медведи Гамми.

А сколько торчей выносили здесь вперед ногами.

Берет руками то, что брать не нужно

Барыга ушлый и втридорога дерет за камень.

И не смущает их угроза камер.

Осталось ведь уже недолго до некроза тканей.

И знаешь, к черту пропаганду прозой и стихами,

и эту моду, что отсюда и проистекает.

Мне наплевать, что ты *башишь — не паникуй,

Ведь я отнюдь не твой папаша и не опекун.

И если любишь марафоны, хоть и не бегун,

То давай, валяй, пока они тебя не допекут.

Это путь, ведущий к тупику, надо бы уметь

Тормознуть, пока мозг в голове не успел онеметь.

Хотя, я признаю, что я не вправе сметь

Покушаться на твои права на медленную смерть.

Припев:

Мама не анархия.

Мама в страхе.

Папа не стакан портвейна.

Папа спился на*ер.

Старший брат по вене бахал.

На серых стенах проступают зарисовки краха.

Мама не анархия.

Мама в страхе.

Папа не стакан портвейна.

Папа спился на*ер.

Старший брат по вене бахал.

На серых стенах проступают зарисовки краха.

Куди податися молодим, не густо, коли з прайсом?

На стіні номер телефону - солі, спайси.

Потертий Reebok, старі Levi-си,

Втомлені очі, димлять кустарні аксесуари.

Мені це все нагадує айсберг,

Адже це тільки верхівка, не сумнівайся.

Решта в глибині, по духу,

Там багато близьких до Гуфа, але їх не рятують Айзи.

А за вікном той ж вигляд і понині —

Начебто нудьгу схвилювалося.

Знову метушня, і із закладки вийнять

Новий дозняк, щоб повторити цю гру навиліт.

Адже хепі-енди лише в екранному милі.

І тут не ви ли самі вили, вибираючи — або

Летіти до раю або повзати, вимираючи в мулі,

У себе вбираючи солодкий аромат забороненого пилу.

І скільки згинуло в цьому болоті?

Замальовки краху, сірі стіни замість полотен.

На вулиці спека, але тут озноб б'є

Тих, хто не аскет, але практикує умертвіння плоті.

Приспів:

Мама не анархія.

Мама в страху.

Тато не склянка портвейну.

Тато спився на*єр.

Старший брат по вені бахав.

На сірих стінах проступають замальовки краху.

Мама не анархія.

Мама в страху.

Тато не склянка портвейну.

Тато спився на*єр.

Старший брат по вені бахав.

На сірих стінах проступають замальовки краху.

Я радий, що кане в льоту той, хто цей світ поганить.

Нехай поки що немає і надії вирішувати з боргами.

Або звалили, або плати за цю пристрасть з грошима,

ніби за *люху, тільки з|нею ти|будеш моногамен.

Очі стрибають, як ведмеді Гаммі.

А скільки стирчого виносили тут уперед ногами.

Бере руками те, що брати не потрібно

Барига вульгарний і втридорога б'є за камінь.

І не бентежить їх загроза камер.

Адже залишилося вже недовго до некрозу тканин.

І знаєш, до рису пропаганду прозою і віршами,

і цю моду, що звідси і відбувається.

Мені начхати, що ти башиш—не панікуй,

Адже я аж ніяк не твій папаша і не опікун.

І якщо любиш марафони, хоч і не бігун,

То давай, валяй, поки вони тебе не допекуть.

Це шлях, що веде до тупика, треба вміти

Гальмнути, поки мозок у голові не встиг оніміти.

Хоча, я визнаю, що я не право зміти

Замахуватися на твої права на повільну смерть.

Приспів:

Мама не анархія.

Мама в страху.

Тато не склянка портвейну.

Тато спився на*єр.

Старший брат по вені бахав.

На сірих стінах проступають замальовки краху.

Мама не анархія.

Мама в страху.

Тато не склянка портвейну.

Тато спився на*єр.

Старший брат по вені бахав.

На сірих стінах проступають замальовки краху.