Между нами - Проект Увечье

Ты такая клевая, схватывала все слету

В новых Nike’ах по листве, слетевшей осенью с кленов

Вдоль проспекта, весело, изображая двух влюбленных

Кончилось лавэ и обрубили доступ удаленный

Але-мале, привет залетным, без подоплеки

Я б на землю лег, чтобы обнять тот небосклон далекий

Года два как бросил пропускать никотин по легким

Верю в мечты и что возможны на яву полеты

Целый океан «паленых» клеток и венков на кофтах

Вечером за комп, пустая комната, контакт и кофе

За окном мир овощей, но на него мне как-то пофиг

Их с утра ждет офис, ну, а я проснусь где-то под полдень

Путь не пройден, хуй с ним, вроде, верный вектор найден

Аню сменит Лена, Лену Катя, Катерину Надя

Тут порой на годы нервотрепка, а порою на день

Не гадь там где живешь и не живи там где нагадил

Футбик, стадик, кросы, кепка, пацаны и падик

Вот уже который годик выгляжу как взрослый дядя

Обожаю этот старый звук классический как адик

Движемся вперед к мечте и кто бы там намне нагадил

Беды лягут в пыль прям под подошвами наших Cortez’ов

Одному для счастья нужны ляпки, бонаква и пьезо,

А мне только ты и узкий круг друзей по интересам

Коловрат на маечке твоей будто близнец небесного

Были в замесах, но не смог ведь представить заместо

Твоих глаз — чужие, ведь порою поделиться не с кем

Друганы на выездах за «мясо», алкотреш у местных гопарей,

А я тут все пишу при свете фонарей

Флаг надежды рей на ветру, к утру придут «Газели»

Я отыщу тебя в кварталах утопавших в зелени

И грусть вселенскую сотрет вселенское веселье

Подарю тебе право решать где мы вдвоем поселимся

Ты точно помнишь как и я смысл тех самых слов

Одна любовь среди голов напрочь забитых хламом

Осознать, что надо делать так, как на душу легло,

Но оставить время чтоб успеть сказать о самом главном

Так много планов, в плеере опять кто-то басит,

А жизнь так коротка и неизбежно стлеет будто сига,

Но спасибо, что ты есть среди тех бесконечных зим

Кто же знал, что и меня однажды цепанет так сильно…

Ти така кльова, схоплювала все відразу

У нових Nike'ах по листі, що злетіла восени з кленів

Вздовж проспекту, весело, зображуючи двох закоханих

Скінчилося лаве і обрубали доступ віддалений

Але-мале, привіт залітним, без підґрунтя

Я б на землю ліг, щоб обійняти той небосхил далекий

Років зо два як кинув пропускати нікотин по легких

Вірю в мрії і що можливі на яву польоти

Цілий океан «палених» клітин і вінків на кофтах

Увечері за комп, порожня кімната, контакт і кави

За вікном світ овочів, але на нього мені якось пофіг

Їхнього ранку чекає офіс, ну, а я прокинуся десь опівдні

Шлях не пройдений, хуй з ним, начебто, вірний вектор знайдений

Аню змінить Олена, Олену Катя, Катерину Надя

Тут часом на роки нервування, а часом на день

Не гади там де живеш і не живи там де нагадував

Футбик, стадик, кроси, кепка, пацани та падик

Ось уже який рік виглядаю як дорослий дядько

Обожнюю цей старий звук класичний як адик

Рушаємося вперед до мрії і хто б там нам не нагадав

Біди ляжуть у пил прямий під підошвами наших Cortez'ів

Одному для щастя потрібні ляпки, бонаква і п'єзо,

А мені тільки ти і вузьке коло друзів за інтересами

Коловрат на твоєму майку ніби близнюк небесного

Були в|

Твоїх очей - чужі, адже часом поділитися не з ким

Другани на виїздах за «м'ясо», алкотреш у місцевих гопарів,

А я тут все пишу при світлі ліхтарів

Прапор надії рей на вітрі, до ранку прийдуть «Газелі»

Я відшукаю тебе в кварталах потопаних у зелені

І сум вселенську зітре вселенські веселощі

Подарую тобі право вирішувати де ми вдвох оселимося

Ти точно пам'ятаєш як і я сенс тих самих слів

Одне кохання серед голів геть забитих мотлохом

Усвідомити, що треба робити так, як на душу лягло,

Але залишити час щоб встигнути сказати про найголовніше

Так багато планів, у плеєрі знову хтось басить,

А життя так коротке і неминуче стліє ніби сига,

Але дякую, що ти є серед тих нескінченних зим

Хто ж знав, що і мене одного разу чіпляє так сильно...