Экзистенциальная тоска - Проект Увечье

Время раздавать и выхватывать.

Вряд ли новатор я И мне до пьедесталов всех как-то далековато

Быт как каша манная — чуть теплая и комковатая

И все, что в силах изменить, лишь в контакте аватар

Это не трава-то заставляет брать перо, проматывать

Те хроники, где лился Кроненбург под треск травматов

Мой Инсмут мал.

Податься лимитой в город-громаду

или сдохнуть здесь, между домами, в гнили ароматов?

На этих стенах хитрый тэг закрутит маркер маркий

И где-то в темных переулках мутят марки нарки

Околозима, я ждал тебя в холодном парке в парке

Дома, дворы и арки — мой пустынный Аркхем

Голодный Хартланд, что глотал своих детей как Кронос

Мозги на вынос, фонаря желтого света конус

Экзистенциальная тоска

Я как презренный комерс — разменяю сплин на ваши лайки, тем и успокоюсь

Ведь может просто все в душе однажды накипеть и по телеку кривлялся вялый виггер-педик

Опять надергал слов из википедий

До того дойдет, что ты решишься просто выйти петь им Об этом точно не напишут в блог

Опять зависнет полоса загрузки

Кто-то вывел на стене: «Мы русские — с нами Бог»

А внизу дописано: «Я Бог, со мною русские»

Об этом точно не напишут в блог

Опять зависнет полоса загрузки

Кто-то вывел на стене: «Мы русские — с нами Бог»

А внизу дописано: «Я Бог, со мною русские»

К югу от границы, к западу от солнца

Пальцы небоскребов, Нибелунгов транспортные кольца

Я жду тот самый миг, когда нить оборвется

Все мы смертные танатонавты, как канатоходцы

И кто-то нам на лбу намалевал мишень

Рэп не для ушей широких масс, но доступней, чем проза

Впрочем, че уж там… Как завещал нам старина Мишель:

Путь наш растворится в карминовой струе невроза

Час роздавати і вихоплювати.

Навряд чи новатор я І мені до п'єдесталів усіх якось далеченько

Побут як каша манна - трохи тепла і комковата

І все, що в силах змінити, лише в контакті аватар

Це не трава змушує брати перо, промотувати

Ті хроніки, де лився Кроненбург під тріск травматів

Мій Інсмут малий.

Податися лімітом у місто-громаду

чи здохнути тут, між будинками, вгнили ароматів?

На цих стінах хитрий тег закрутить маркер

І десь у темних провулках каламутять марки нарки

Околозима, я чекав тебе в холодному парку в парку

Будинки, двори та арки — мій пустельний Аркхем

Голодний Хартланд, що ковтав своїх дітей як Кронос

Мізки на винос, ліхтаря жовтого світла конус

Екзистенційна туга

Я як ганебний комерс — розміняю сплін на ваші лайки, тим і заспокоюся

Адже може просто все в душі одного разу накипіти і по телеку кривлявся млявий віггер-педик

Знову насмикнув слів з вікіпедій

До того дійде, що ти вирішишся просто вийти співати їм Про це точно не напишуть в блог

Знову зависне смуга завантаження

Хтось вивів на стіні: «Ми російські з нами Бог»

А внизу дописано: «Я Бог, зі мною росіяни»

Про це точно не напишуть у блог

Знову зависне смуга завантаження

Хтось вивів на стіні: «Ми російські з нами Бог»

А внизу дописано: «Я Бог, зі мною росіяни»

На південь від кордону, на захід від сонця

Пальці хмарочосів, Нібелунгів.

Я чекаю ту саму мить, коли нитка обірветься

Усі ми смертні танатонавти, як канатохідці

І хто нам на лоба намалював мішень

Реп не для вух широких мас, але доступніший, ніж проза

Втім, що там... Як заповів нам старий Мішель:

Шлях наш розчиниться в карміновому струмені неврозу