Стрекоза - Проект Увечье

Там шансов нет, пообщаться чтоб с ней

Хоть во сне, а ей пойдет чтобы посношаться и негр,

Лишь бы возвышаться над толпой разодетых свиней

В кабаках синеть, пока свежа и у мира в цене.

Воспитали зверя как Сенека… он в ужасе?

— нет,

Прочный в сердце сейф, готов рвануть с места круче саней,

Хватит, может быть себя накручивать, мучить больней?

Сучек путь: окучивать парней и размучивать снег.

Что ей предложить, коль в кошелке не звенит даже Рузвельт?

Вместо лоска тус — белые кросы с толстовкой «Я Русский»,

Мир твой непонятный и тусклый, полинявший как блузка,

Мало лоска, плюс мозг, не готовый и к малейшим нагрузкам.

Грустно, она снова рейсом в Турцию, ясно с ней все,

Тут бы и полный осел просек, не нужно даром терок,

В черный список номер занесен, все что было отсек,

На поселок довезет маршрутка с парою восьмерок.

Припев (2р):

Чувства вянут будто лилия, гаснет блеск плеяд,

Голова гудит похлеще улья, пути колея,

Что случиться коли я прогнусь?

лучше вколи мне яд,

Ведь не даром на ладони рветься жизни линия.

Сколько долгих лет он одолел в отдалении, где

Были и замесы в отделении, но тех же идей,

Стимул им владел и ему верен он и по сей день,

Рано поседел, слава богам не пришлось посидеть.

А теперь удобное сиденье, пусть без позолот-

Там салон.

Беды стали золой.

Его счастья залог:

Дети и красавица жена.

Че хвататься за лоб?

Дом с полным столом, семья как дерево с прочным стволом.

Ну, а ей — одной из тех кому пестрый блеск надоел,

Что осталось?

Быть черствым куском, что никто не доел.

Там уже давно не до у.е., без колье, и кайен

Не катает.

Дуют сквозняки в коммуналки фойе.

Сигареты пальцы обожгут, инсулинка и жгут,

Разрушительный загул и в роли сожителя — гук,

Разложенья дух где мутный кайф ушатает как хук,

Чтоб туманным утром мир покинуть в холодном поту…

Припев (2р):

Чувства вянут будто лилия, гаснет блеск плеяд,

Голова гудит похлеще улья, пути колея,

Что случиться коли я прогнусь?

лучше вколи мне яд,

Ведь не даром на ладони рветься жизни линия.

Там шансів немає, поспілкуватись щоб з ній

Хоч у сні, а їй піде щоб поснішати і негр,

Лише би височіти над натовпом одягнених свиней

В кабаках синіти, поки свіжа і у світу в ціні.

Виховали звіра як Сенека… він жаху?

— Ні,

Міцний в серце сейф, готовий рвонути з місця крутіше саней,

Досить, можливо себе накручувати, мучити хворі?

Сучок шлях: підгортати хлопців і розмучувати сніг.

Що їй запропонувати, якщо в кошику не дзвенить навіть Рузвельт?

Замість лоску тус — білі кроси з толстовкою «Я Русский»,

Світ твій незрозумілий і тьмяний, що полиняє, як блузка,

Мало блиску, плюс мозок, не готовий і до найменших навантажень.

Сумно, вона знову рейсом в Туреччину, ясно з нею все,

Тут би і повний осел просік, не треба даром терок,

У чорний список номер занесено, все, що було відсік,

На селище довезе маршрутка з парою вісімок.

Приспів (2р):

Почуття в'януть ніби лілія, гасне блиск плеяд,

Голова гуде крутіше вулика, шляхи колію,

Що трапиться коли я прогнуся?

краще вколи мені отрута,

Адже недаремно на долоні рветься життя лінія.

Скільки довгих років він здолав у віддаленні, де

Були і заміси у відділенні, але тих ж ідей,

Стимул ним володів і вірний він і досі,

Рано посивів, слава богам не довелося посидіти.

А тепер зручне сидіння, нехай без позолот-

Там салон.

Біди стали золою.

Його щастя застава:

Діти та красуня дружина.

Чого хапатися за лоб?

Будинок з повним столом, сім'я як дерево з міцним стовбуром.

Ну, а ї — однієї з тих кому строкатий блиск набрид,

Що залишилось?

Бути черствим шматком, що ніхто не доїв.

Там уже давно не до у.о., без кольє, і кайен

Не катає.

Дують протяги в комуналки фойє.

Сигарети пальці обпалять, інсулінка і джгут,

Руйнівний загул і ролі співмешканця — звук,

Розкладання дух де каламутний кайф хитає як хук,

Щоб туманного ранку світ покинути в холодному поті.

Приспів (2р):

Почуття в'януть ніби лілія, гасне блиск плеяд,

Голова гуде крутіше вулика, шляхи колію,

Що трапиться коли я прогнуся?

краще вколи мені отрута,

Адже недаремно на долоні рветься життя лінія.