Карантин - Проект Увечье

Тише, мыши, можно жить с болью на сердце вышитой

Сколько лет прожито, вскормлено, взрощено, спизженно

Сегодня ты женат, и вижу — детишки и хижина,

А завтра только вороньё кричит над гладью выжженной

Мною не движет провидение, не руки всевышнего

Из чащи вышел на мольбы тут за колючку с вышками

Канючат — «мы же не хотим войны, хотим лишь выжить»

Но словив пинок спины пониже просто к чёрту вышибут

И тут парниши мне шипят — «не раскачивай лодку»

Просто продолжай носить колодки и глотать перловку

Раз пиздел за лобби их — тебя купил Госдеп, Лондон

Че те надо?

Водка и пилотки под дабстеп плотный

Можно быть простым и голодным, подостыл след галопом

Ускакавших за бугор, к чертям послав местные хлопоты,

А хочу видеть народ свой не тёмным холопом

Тонущим в развратах кутежей и пьянства болотах

Тихіше, миші, можна жити з боллю на серце вишитого

Скільки років прожито, вигодовано, вирощено, спізжено

Сьогодні ти одружений, і бачу — діточки і хижина,

А завтра тільки вороння кричить над гладдю випаленою

Мною не рухає провидіння, не руки Всевишнього

З чащі вийшов на мольби тут за колючку з вежами

Канючат — «ми ж не хочемо війни, хочемо лише вижити»

Але словивши стусан спини нижче просто до біса виб'ють

І тут хлопці мені шиплять — «не розгойдуй човен»

Просто продовжуй носити колодки і ковтати перловку

Раз піздів за лоббі їх — тебе купив Держдеп, Лондон

Що те треба?

Горілка і пілотки під дабстеп щільний

Можна бути простим і голодним, настигнув слід галопом

Ті, що поскакали за бугор, до чортів пославши місцеві турботи,

А хочу бачити народ свій не темним холопом

Болотах, що тонуть у розпустах гульби і пияцтва