Vers Le Nord - Paris Violence

Conversation nocturne 100% platonique

J’y attrape la crève même si je connais la musique

Excentricités du soir, jamais en retard

Exploration d’un coin reculé du plumard

La fièvre artificielle remonte tous les cercles

M’envahit le cerveau, va faire sauter le couvercle

Je me torture à essayer de paraître intéressant

Au milieu des rafales de vent, toujours le même regard absent

Mes ambitions sous cellophane dans les rayons reculés

De magasins particuliers

Ni bien ni mal, ni banal ni original

Bien au-dessus de la réalité

Vers le nord de l’enfer

Tous les soirs je m’enterre

J’ai là-bas une résidence secondaire

Généreux dispensateur de ma propre douleur

Je me fais souffrir jusqu’aux premières lueurs

Retour a la réalité triviale et pluvieuse

Les gouttes vacillent sur le pare-brise

Les essuie-glaces grincent, complainte nerveuse

J’allume l’autoradio d’une main indécise

Les façades défilent, boulevards périphériques

Circulation fluide, lumières sombres et pathétiques

Taches sanglantes, des phares arrière sur l’asphalte trempé de pluie

Sortie d’autoroute direction porte d’Ivry

Faut croire que rien l’intéresse

Toujours ce sourire vague

Pourtant j’invente de toutes pièces

Ça lui fait rien outre mesure

Moi je me sens frigorifié

Comme un glaçon sur la banquise

Putain de vent

Vers le nord rien de nouveau

Toujours les mêmes autoroutes

Laisser sur glisser sur leur chaussée pluvieuse mes derniers doutes

Vers le nord que du gris

Et c’est ça dont j’ai envie

Rester à Paris

Je me suis garé sur le parking d’une résidence

Je redescends la rue Saint-Denis sous la pluie battante

Tirant des deux mains le col de mon blouson

Je marche d’un pas pressé, toujours vers la même destination

La Seine paraît noire sous le ciel obscur

Entre le grondement du tonnerre et le pluvieux murmure

Projection privée au Club 88

Une main sur le kleenex, l’autre sur le joystick

Mes désirs en deux dimensions sur papier glacé

Toujours la même chanson, j’y sacrifie un peu ma santé

Morose prison que celle des extases chimiques

Je n’attends plus grand chose des paradis névrotiques

Vers le nord de la capitale, y a des complexes ferroviaires

Qui tranchent un sillon dans la ville et les zones ouvrières

Y a des ponts rouillés qui dominent la sortie des gares

Vers le nord, pas d’espoir

Paris sous la pluie derrière la fenêtre d’un appartement

C’est pas le cadre idéal pour lancer des grands défis

Mais plutôt pour s’abandonner à fixer sur l'écran

Les cristaux liquides de la chaîne hi-fi

100% платонічна розмова пізньої ночі

Мені це нудить, хоча я знаю музику

Вечірні дивацтва, ніколи не пізно

Розвідка віддаленого куточка плюмара

Штучна лихоманка перевертає всі кола

Вторгнись у мій мозок, іди підірвати кришку

Я мучу себе, намагаючись здатися цікавим

Посеред поривів вітру завжди той самий відсутній погляд

Мої целофанові амбіції на задніх полицях

Конкретні магазини

Ні добре, ні погано, ні банально, ні оригінально

Набагато вище реальності

На північ від пекла

Щовечора я ховаюся

У мене там другий дім

Щедрий дарувальник мого власного болю

Я шкодив собі до першого світла

Повернення до тривіальної та дощової реальності

Краплі мерехтять на лобовому склі

Склоочисники пищать, нервово лементують

Нерішуче вмикаю автомагнітолу

Фасадний парад, периферійні бульвари

Плавний рух, темні жалюгідні вогні

Криваві плями, задні ліхтарі на мокрому дощем асфальті

З'їзд з автомагістралі в напрямку Porte d'Ivry

Треба вірити, що його ніщо не цікавить

Завжди ця невиразна посмішка

Але я винаходжу з нуля

Для нього це не має великого значення

мені холодно

Як бурулька на крижині

проклятий вітер

Рухаючись на північ, нічого нового

Завжди одні й ті самі магістралі

Нехай проскочить на їхньому дощовому бруківці мої останні сумніви

На півночі весь сірий

І це те, чого я хочу

Залишайтеся в Парижі

Я припаркувався на стоянці для проживання

Я іду по вулиці Сен-Дені під проливним дощем

Стягую обома руками за комір піджака

Я іду поспішно, завжди до одного і того ж пункту призначення

Сена виглядає чорною під темним небом

Між гуркотом грому і дощовим шепітом

Приватний показ у клубі 88

Одна рука на kleenex, інша на джойстику

Мої бажання в двох вимірах на глянцевому папері

Завжди одна і та ж пісня, я трошки жертвую своїм здоров’ям

Похмура в'язниця, ніж хімічні екстази

Я більше не чекаю багато від невротичних раїв

На північ від столиці розташовані залізничні комплекси

Хто нарізав борозну в місті та на робочих ділянках

На виході зі станцій домінують іржаві мости

Північ, надії немає

Париж під дощем за вікном квартири

Це не ідеальне місце для кидання великих викликів

А скоріше відмовитися від фіксації на екрані

Рідкі кристали системи hi-fi