Mort à crédit - Paris Violence

Fin de vacances à Paris

Encore un mois d’août sous la pluie

A tituber de bar en bar

Sur les traces de Freddy Lombard

Mais y a ni Sweep ni Dina

Que mon cafard qui est toujours là

Quand je fais le tour du pâté de maisons

Entre deux averses d’arrière-saison

Et le temps passe

En laissant dans nos cœurs comme un goût dégueulasse

Et les jours filent

Avec le rythme morne de nos remords fébriles

Et on se crève

On se surprend à bazarder tous nos vieux rêves

Et on s’aigrit

Au fur et à mesure que le temps s’obscurcit

Et le temps passe, la vie aussi

Et tout s’efface, et tout s’oublie

Et on s’angoisse, et on vieillit

Et on se lasse dans l’agonie

Vingt mètres carrés, troisième étage

Pile de vaisselle sur fond d’orage

BDs ouvertes, revues par terre

Vue sur le périph et sur le cimetière

Et Chaland y est passé aussi

En 1989

Sur l’autoroute, un jour de pluie

Et Freddy part pour le Paradis

Et le temps passe

En laissant dans nos cœurs comme un goût dégueulasse

Et les jours filent

Avec le rythme morne de nos remords fébriles

Et on se crève

On se surprend à bazarder tous nos vieux rêves

Et on s’aigrit

Au fur et à mesure que le temps s’obscurcit

Et le temps passe, la vie aussi

Et tout s’efface, et tout s’oublie

Et on s’angoisse, et on vieillit

Et on se lasse dans l’agonie

K. Dick et Drieu la Rochelle

Pour remettre de l’ordre dans mon bordel

Et toujours une bouteille de Smirnoff

Réponse à toutes les catastrophes

Goût de Craven et de Monte Cristo

Je balance mes vieux tickets de métro

Et je replonge sans demander mon reste

Dans Vacances à Budapest

Et le temps passe

En laissant dans nos cœurs comme un goût dégueulasse

Et les jours filent

Avec le rythme morne de nos remords fébriles

Et on se crève

On se surprend à bazarder tous nos vieux rêves

Et on s’aigrit

Au fur et à mesure que le temps s’obscurcit

Et le temps passe, la vie aussi

Et tout s’efface, et tout s’oublie

Et on s’angoisse, et on vieillit

Et on se lasse dans l’agonie

Кінець відпустки в Парижі

Ще один дощовий серпень

Похитуючись від такту до такту

Слідами Фредді Ломбарда

Але немає ні Свіпа, ні Діни

Ніж мій тарган, який завжди поруч

Коли я обходжу квартал

Між двома зливами пізнього сезону

І час минає

Залишається в наших серцях, як огидний смак

І минають дні

З глухим ритмом нашого гарячкового каяття

І ми вмираємо

Ми бачимо, що викидаємо всі наші старі мрії

А ми скисаємо

Як темніє погода

А час минає, життя теж

І все згасає, і все забувається

І ми хвилюємося, і старіємо

І ми втомлюємося в агонії

Двадцять квадратних метрів, третій поверх

Купа посуду на фоні шторму

Відкриті комікси, журнали на підлозі

Вид на кільцеву дорогу та кладовище

Туди пішов і Чаланд

У 1989 році

На шосе в дощовий день

І Фредді потрапляє в рай

І час минає

Залишається в наших серцях, як огидний смак

І минають дні

З глухим ритмом нашого гарячкового каяття

І ми вмираємо

Ми бачимо, що викидаємо всі наші старі мрії

А ми скисаємо

Як темніє погода

А час минає, життя теж

І все згасає, і все забувається

І ми хвилюємося, і старіємо

І ми втомлюємося в агонії

К. Дік і Дріє ла Рошель

Щоб навести лад у моєму безладі

І завжди пляшку Smirnoff

Реакція на всі катастрофи

Смак Крейвена і Монте-Крісто

Я викидаю свої старі квитки на метро

І я пірнаю назад, не просячи відпочити

У відпустці в Будапешті

І час минає

Залишається в наших серцях, як огидний смак

І минають дні

З глухим ритмом нашого гарячкового каяття

І ми вмираємо

Ми бачимо, що викидаємо всі наші старі мрії

А ми скисаємо

Як темніє погода

А час минає, життя теж

І все згасає, і все забувається

І ми хвилюємося, і старіємо

І ми втомлюємося в агонії