Le ciel se couvre - Paris Violence

Réveil difficile àquinze heures

Mes nuits ne sont plus que des siestes

Excitants et antidépresseurs

Font des cocktails bien indigestes

Un scotch pour chasser la migraine

Et j’allume la lampe halogène

Pour un début d’après-midi

On dirait presque qu’il fait nuit

Le ciel se couvre au dessus du Palais du Louvre

Le ciel se fane d’ici au Boulevard Haussmann

Nouveau réveil àdix-huit heures

Faut croire que je m'étais rendormi

Pas vraiment de meilleure humeur

Je vire les revues du lit

Même s’il y a peu de chances qu’il sonne

Je débranche le téléphone

Et me cale contre l’oreiller

En allumant un narguilé

Le ciel se couvre au dessus du Palais du Louvre

Le ciel se fane d’ici au Boulevard Haussmann

J’aime bien regarder tomber le soir

Du haut de mon cinquième étage

Comme du donjon d’un manoir

Perdu parmi les marécages

C’est un crépuscule malade

En vagues traînées violacées

Qui couvre d’une chape froide

Les vieux immeubles du quartier

Le ciel se couvre au dessus du Palais du Louvre

Le ciel se fane d’ici au Boulevard Haussmann

Un instant, on aurait pu croire

Qu’il allait devenir sublime

Le fond du ciel virait au noir

Veinéde nervures sanguines

Mais tout s’est fondu sans passion

Dans un grand brouillard dégueulasse

Qui dans sa céleste grimace

A englouti tout le béton

Le ciel se couvre au dessus du Palais du Louvre

Le ciel se fane d’ici au Boulevard Haussmann

Утруднене пробудження о 17:00.

Мої ночі - це просто сон

Стимулятори та антидепресанти

Готуйте дуже важко перетравлювані коктейлі

Скотч, щоб прогнати мігрень

І вмикаю галогенну лампу

Для раннього дня

Це майже ніч

Хмарне небо над палацом Лувра

Небо згасає звідси до бульвару Османа

Новий будильник о шостій

Здається, я заснув

Насправді не в кращому настрої

Вибиваю журнали з ліжка

Навіть якщо малоймовірно, що він дзвонить

Я відключаю телефон

І притисни мене до подушки

Запаливши кальян

Хмарне небо над палацом Лувра

Небо згасає звідси до бульвару Османа

Мені подобається спостерігати за вечірньою осінь

З верхнього мого п’ятого поверху

Як із підземелля особняка

Загубився серед боліт

Це хворі сутінки

Хвилями багряні смуги

Яка вкривається холодною ковдрою

Старі будівлі по сусідству

Хмарне небо над палацом Лувра

Небо згасає звідси до бульвару Османа

На мить ви могли подумати

Що він збирався стати піднесеним

Тло неба ставало чорним

Кровоносні вени

Але все тануло без пристрасті

У великому огидному тумані

Хто в своїй небесній гримасі

Проковтнув весь бетон

Хмарне небо над палацом Лувра

Небо згасає звідси до бульвару Османа