Notre dame des fous - Paris Violence

Vierge un peu espagnole, au visage blafard

Aux yeux clairs éperdus, azur brûlant l’ivoire

Vous bercez, moitié triste et moitié terrifiée

La sainteté étrange d’un Jésus mort-né

Votre châle se perd en longs plis de satin

Pourpre moirée d'ébène aux froissements sanguins

Dans la pénombre humide des vieux oratoires

Le sifflement du vent pour unique offertoire

Notre-Dame des fous

Mère des sept douleurs

Grande Madone en pleurs

Ce soir, priez pour nous

Vous êtes l’ombre noire qui, au soir tombant

Quand le dernier soldat a regagné le camp

Bénit l’horrible moisson du champ de bataille

Apaise les mourants aux béantes entrailles

Et clôt les yeux des morts qui pourrissent déjà

Implacable compagne des brutaux trépas

Sereine, agenouillée dans la boue des carnages

Vous priez sous les ciels déjà chargés d’orage

Notre-Dame des peines

Mère des sept souffrances

Pardonnez nos offenses

Et chez nous soyez Reine

Vous êtes la chandelle au chevet du vieillard

Qui crève lentement, imbécile et hagard

Dans un morne hôpital sinistre et solitaire

Et ne sait trop s’il doit appeler l’infirmière

Vous êtes la voix douce et feutrée qui murmure

À l’oreille du prisonnier que l’on torture

«bientôt mon cher enfant prendra fin le supplice «Et lui, dans un hoquet, hurle: «ora pro nobis !

"

Notre-Dame des gouffres

Mère des agonies

Soyez l’astre qui luit

Dans l'œil de ceux qui souffrent

Reine des aliénés, reine des cauchemars

Des asiles déserts, des morgues, des mouroirs

Des réveils en sueur au milieu de la nuit

Des angoisses, des peurs et des neurasthénies

Des fantasmes malsains, des larves chimériques

Des blasphèmes criés en langage hystérique

Priez pour nous !

Priez pour nous !

Priez pour nous !

Діва трохи іспанка, з блідим обличчям

З дикими ясними очима, блакитною палаючою слоновою кісткою

Ти качаєшся, напівсумний і наполовину наляканий

Дивна святість мертвонародженого Ісуса

Ваша шаль губиться в довгих складках атласу

Муар чорний малиновий з кривавими м'ятами

У вологому напівсвітлі старих ораторій

Свист вітру для унікальної пропозиції

Богоматері юродивих

Мати семи скорбот

Велика плачуча Мадонна

Сьогодні ввечері моліться за нас

Ти чорна тінь, яка в сутінках

Коли останній солдат повернувся до табору

Благословіть жахливий урожай на полі бою

Заспокоює вмираючого з зяючими нутрощами

І заплющити очі вже гнилим мерцям

Непримиренний супутник жорстокої кончини

Спокійний, на колінах у багнюці бійні

Ти молишся під уже бурхливим небом

Богородиця Скорботна

Мати семи страждань

Прости наші провини

І з нами будь королевою

Ти свічка біля ліжка старого

Повільно вмирає, дурний і виснажений

У нудній, самотній, похмурій лікарні

І не знаю, чи варто йому викликати медсестру

Ти тихий, тихий голос, який шепоче

На вусі в'язня катують

«Скоро мила дитина закінчить катування» А він, гикаючи, виє: «ora pro nobis!

"

Богоматері з Безодні

мати агонії

Будь сяючою зіркою

В очах тих, хто страждає

королева божевільних, королева кошмарів

Безлюдні притулки, морги, місця смерті

Спітнілі пробудження посеред ночі

Тривоги, страхи і неврастенії

Нездорові фантазії, химерні личинки

Ненормативна лексика кричала істеричною мовою

Моліться за нас!

Моліться за нас!

Моліться за нас!