Soir d'orage - Paris Violence

Le ciel était comme du charbon

Plus noir que noir, épais et sale

Et crachait sur les pavillons

Une pluie de banlieue banale

Une vague lueur jaunâtre

Vacillait derrière quelques portes

Faisant un petit reflet moite

Dans les rues de cette cité morte

Et moi j'étais là, à ronger mon frein

Dans cette petite pièce

À la tapisserie si moche

Regardant filer ces journées sans fin

Avec dans ma tête comme des coups de pioche

En face, la maternelle fermée

À côté, le parking désert

Une bagnole passe et disparaît

Dans le gris de la pluie d’hiver

Plus besoin de rêver de ciel bleu

Comme des paquets de Gauloises

Je sais que tout restera pluvieux

Entre ces sombres toits d’ardoise

Et moi j'étais là, à ronger mon frein

Dans cette petite pièce

À la tapisserie si moche

Regardant filer ces journées sans fin

Avec dans ma tête comme des coups de pioche

Petit jardin en contrebas

Frigo rouillé sur la pelouse

Niche sans chien, mannequin sans bras

Odeur de bois et odeur de blues

Toile cirée dans la cuisine

Et solitude vertigineuse

Lampe blafarde qui décline

Dans cette après-midi pluvieuse

Et moi j'étais là, à ronger mon frein

Dans cette petite pièce

À la tapisserie si moche

Regardant filer ces journées sans fin

Avec dans ma tête comme des coups de pioche

Небо було як вугілля

Чорніший за чорний, товстий і брудний

І плюнув на павільйони

Банальний приміський дощ

Смутне жовтувато сяйво

Балансувався за деякими дверима

Створення трохи вологого блиску

На вулицях цього мертвого міста

І я був там, пожовуючи шматочок

У цій маленькій кімнаті

До гобелена такий потворний

Спостерігаючи, як минають ці нескінченні дні

З головою, як кирка

Навпроти зачинився дитсадок

Поруч безлюдна стоянка

Проїжджає машина і зникає

Під сірим зимовим дощем

Більше не мріяти про блакитне небо

Як пучки ґулуз

Я знаю, що все залишиться дощовим

Між цими темними шиферними дахами

І я був там, пожовуючи шматочок

У цій маленькій кімнаті

До гобелена такий потворний

Спостерігаючи, як минають ці нескінченні дні

З головою, як кирка

Невеликий затонулий сад

Іржавий холодильник на галявині

Розплідник без собаки, манекен без рук

Запах дерева і запах блюзу

Клейонка на кухні

І запаморочення самотності

Бліда лампа, яка гасне

У цей дощовий день

І я був там, пожовуючи шматочок

У цій маленькій кімнаті

До гобелена такий потворний

Спостерігаючи, як минають ці нескінченні дні

З головою, як кирка