Novembre - Paris Violence

Tu grilles clope sur clope, affalésur la table

Encombrée de bouteilles, de bouffe et de courrier

Tu penses en faisant défiler cette vie lamentable

Qu’après tout la vie c’est qu’un mauvais moment àpasser

Le regard un peu trouble et la tête un peu vague

Tu te traînes péniblement jusqu'àla fenêtre

Et tu commences àobserver le dédale maussade

Des voies ferrées rouillées

Et des cheminées qui s’enchevêtrent

Plus rien àperdre, encore moins àgagner…

Se dire qu’après tout on passe sa vie àcrever

Plus rien àperdre, encore moins àgagner…

A part un court sursis le temps de s’apitoyer

Plus rien àperdre, encore moins àgagner…

Que des ciels sombres qui n’en finissent pas de descendre

Plus rien àperdre, encore moins àgagner…

Que cette panique froide des soirées de Novembre

Combien d’après-midi, lorsque le jour ternit (après-midi invariable !)

T’as pu passer comme ça àregarder les rails,

Les trains de marchandises qui se croisent sous la pluie

Et puis vont s’enfoncer dans des déserts de grisaille

A te dire que c’est rien d’autre qu’un peu de mauvaise humeur

Cette angoisse glaciale qui court dans tes veines

Pourtant jour après jour, pourtant heure après heure

Tu sens grandir en toi cette terreur malsaine

Tu sens que tes mains tremblent et que tes nerfs frissonnent

Ce labyrinthe d’acier te donne le vertige

Tes dernières illusions se dissolvent dans l’Automne

Et déjàtu imagines tes membres qui se figent

Une existence perdue en trop longs coups de cafards

En malaises passagers qui durent toute une vie

En errance fébriles sur les grands boulevards

En Dimanches éternels qui se perdent dans le gris

Ти куриш сигарету за сигаретою, валившись на стіл

Завалено пляшками, їжею та поштою

Ви думаєте, прокручуючи це жалюгідне життя

Зрештою, життя – це просто поганий час

Погляд трохи мутний, а голова трохи нечітка

Боляче тягнешся до вікна

І ви починаєте спостерігати за задуменим лабіринтом

іржаві залізничні колії

І заплутати димарі

Більше нічого не втрачати, тим більше здобувати...

Кажучи собі, що все-таки ви проводите своє життя вмираючи

Більше нічого не втрачати, тим більше здобувати...

За винятком короткої відстрочки для жалю до себе

Більше нічого не втрачати, тим більше здобувати...

Тільки темне небо, яке не перестає падати

Більше нічого не втрачати, тим більше здобувати...

Хай ця холодна паніка листопадових вечорів

Скільки пополудні, коли день гасне (незмінний день!)

Ви могли б так витратитися, дивлячись на рейки,

Вантажні потяги проходять один одного під час дощу

А потім потоне в сірих пустелях

Скажу вам, що це не що інше, як трохи поганий настрій

Ця крижана мука тече по твоїх жилах

Проте день за днем, все ж година за годиною

Ви відчуваєте, як у вас наростає цей нездоровий жах

Ви відчуваєте, як у вас тремтять руки і поколює нерви

Цей сталевий лабіринт викликає запаморочення

Останні твої ілюзії розвіються восени

І вже ви уявляєте, як мерзнуть ваші кінцівки

Існування, втрачене в занадто довгих кадрах тарганів

При транзиторних захворюваннях, які тривають все життя

Лихоманково блукаючи грандіозними бульварами

У вічні неділі, що губляться в сірому