Grandeur et décadence - Paris Violence

Toujours hystéro-pathétique

Moins besoin d’affection que de fric

La pluie trempe mon bomber kaki

Centre commercial Place d’Italie

Le vent se lève sur Tolbiac

Circuits kaput, neurones en vrac

Et les grands immeubles s’allument

En se reflétant sur le bitume

Et l’horizon se bouche encore

Sur une tragédie sans décor

Dans une époque sans grandeur

Qu’on étrangle dans sa torpeur

Toujours le même mal du siècle

Les mêmes soupirs dans les règles

Les mêmes regards résignés

Devant les empires effondrés

Je redescends l’Avenue des Gobelins

Il gèle putain, quel temps de chien

Les cons heureux sortent du cinoche

Et leur parapluie se fout en torche

Lumière blanche des réverbères

Derrière les fenêtres, les télés s'éclairent

Et je regarde les halls des immeubles

De soir en soir toujours plus seul

Et l’horizon se bouche encore

Sur une tragédie sans décor

Dans une époque sans grandeur

Qu’on étrangle dans sa torpeur

Toujours le même mal du siècle

Les mêmes soupirs dans les règles

Les mêmes regards résignés

Devant les empires effondrés

Pile de boulot sur le bureau

Et toujours le moral à zéro

Le regard noyé dans le gris

Un peu de haine, tant de mépris

Lugubre fin de millénaire

Une tourmente sans lumière

Pas de salut en temps si durs

Naufrage des siècles obscurs

Et l’horizon se bouche encore

Sur une tragédie sans décor

Dans une époque sans grandeur

Qu’on étrangle dans sa torpeur

Toujours le même mal du siècle

Les mêmes soupirs dans les règles

Les mêmes regards résignés

Devant les empires effondrés

Завжди істеро-патетична

Менша потреба в прихильності, ніж у грошах

Дощ мочить мій бомбер кольору хакі

Торговий центр Place d'Italie

На Толбіака піднявся вітер

Капут схеми, об'ємні нейрони

І світяться високі будівлі

Відбиваючись на асфальті

І горизонт знову закривається

Про трагедію без декорацій

У час без величі

Що ми душимо в заціпенінні

Все те саме зло століття

Такі ж зітхання в правилах

Такий же змирений вигляд

До розвалу імперій

Я йду по авеню де Гобеленів

Чортовий мороз, яка проклята погода

З кінотеатру виходять щасливі ідіоти

І їхня парасолька спускається в каналізацію

Біле світло від вуличних ліхтарів

За вікнами світяться телевізори

І я дивлюся на зали будівель

З вечора до вечора завжди самотніше

І горизонт знову закривається

Про трагедію без декорацій

У час без величі

Що ми душимо в заціпенінні

Все те саме зло століття

Такі ж зітхання в правилах

Такий же змирений вигляд

До розвалу імперій

Купа роботи на столі

І завжди падає дух

Погляд потонув у сірості

Трохи ненависті, стільки зневаги

Похмурий кінець тисячоліття

Гроза без світла

Немає порятунку в такі важкі часи

Корабельна аварія темних віків

І горизонт знову закривається

Про трагедію без декорацій

У час без величі

Що ми душимо в заціпенінні

Все те саме зло століття

Такі ж зітхання в правилах

Такий же змирений вигляд

До розвалу імперій