Not Dead, But Dying - Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows

Take my hand in the old 'Theatre Of Seven Hells',

a ferry that bowed its wings,

we call Her: 'Moon by Day'.

Life — a book of painful tongue that hurts our ears.

Flowers of the end, their seed shall grow.

Your breath shall be my coat,

the underworld is, oh, so cold.

The dead don’t feel chill,

but please, hold me warm.

The aweful night has gone;

what lay before…

we can’t remember.

Even Morpheus has drowned in the lament

of his own weeping shadow…

Візьміть мене за руку в старовинному "Театрі семи пекла",

пором, що схилив крила,

ми називаємо Її: "Місяць за день".

Життя — книга болісного язика, від якого болить наші вуха.

Квіти кінця, їхнє насіння проросте.

Твоє дихання буде моїм пальтом,

підземний світ, о, такий холодний.

Мертві не відчувають холоду,

але будь ласка, зігрійте мене.

Страшна ніч минула;

що було раніше...

ми не можемо згадати.

Навіть Морфей потонув у плачі

власної заплаканої тіні…