Последний трамвай - Nebo7

Припев:

Люди забыли как это,

Жить без родного робота,

Сон, автобус, работа,

Все еще будет с опытом,

Люди забыли адрес,

Той что когда-то нравилась,

Детей не подарит аист,

Нету … кто ты есть.

Первый Куплет:

Чтобы фаны не скучали, зарядить надо альбом,

Чтобы было по грустнее на гитару я альтом,

Пропишу пару нот, пусть вас шум наебет,

Этот реп, скачай все не оставляя на потом,

На год пропал, готовя динамит и пропан,

Один миг и бабах — конец трекам про баб,

На станцию «Тоска"дотащит последний трамвай,

Моя музыка поникла в сердце — давай отрывай,

Одну четвертую жизни я посливал на биты,

И то что без результата — это пол беды,

А потолок её в том — что денег нет совсем,

Но проблемами делиться лезут все,

Девицы по попсе прутся, а я припев забыл,

Зато залпом бутыль выпил — забыт,

Опустевшая, без куплета вечером,

Что вырывает сердца, ведь я ем человечину,

Реперы делают альбомы, а я делаю демо,

Не балаболю, что треки мои темная тема,

Темная улица, где не горят фонари,

Но горит душа под этот ебнутый ритм,

Видит зал полный глаз что во тьме сверкает,

Тех людей что пусть и с маленькими,

Но с мирками своими полными схожих идей,

И нет, не число я умножить хотел,

Нет, люди — это не числа, просто бывает не честно,

Когда у тебя бывает полностью забит винчестер,

Разными записями, а ты никому не известен,

Хоть выливаешь, как остывший кофе себя в песни,

Я снова напьюсь и сильно надавлю на грусть,

Как злой грибник что сказал себе: «Не нагнусь»,

Диагностику себя и дефрагментация,

В то время, как все модники бегут на танцы.

Припев:

Люди забыли как это,

Жить без родного робота,

Сон, автобус, работа,

Все еще будет с опытом,

Люди забыли адрес,

Той что когда-то нравилась,

Детей не подарит аист,

Нету, не скептик, он атеист.

Все еще будет с опытом (х5)

Приспів:

Люди забули як це,

Жити без рідного робота

Сон, автобус, робота,

Все ще буде з досвідом,

Люди забули адресу,

Той, що колись подобалася,

Дітей не подарує лелека,

Нема … хто ти є.

Перший Куплет:

Щоб фани не нудьгували, зарядити треба альбом,

Щоб було засумним на гітару я альтом,

Пропишу пару нот, нехай вас шум наїбе,

Цей реп, скачай все не залишаючи на потім,

На рік пропав, готуючи динаміт і пропан,

Одна мить і бабах — кінець трекам про баб,

На станцію «Туга» дотягне останній трамвай,

Моя музика поникла в серце — давай відривай,

Одне четверте життя я полив на біти,

І що що без результату — це пів біди,

А стеля її в том — що грошей немає зовсім,

Але проблемами ділитися лізуть усі,

Дівчата по попсі пруться, а я приспів забув,

Зате залпом бутель випив — забутий,

Спустілі, без куплету ввечері,

Що вириває серця, адже я єм людину,

Репери роблять альбоми, а я роблю демо,

Не балаболю, що треки мої темна тема,

Темна вулиця, де не горять ліхтарі,

Але горить душа під цей ебнутий ритм,

Бачить зал повне око що у темряві сяє,

Тих людей що хай і з маленькими,

Але смирками своїми повними схожих ідей,

І ні, не число я множити хотів,

Ні, люди - це не числа, просто буває не чесно,

Коли в тебе буває повністю забитий вінчестер,

Різними записами, а ти нікому не відомий,

Хоч виливаєш, як охолола кава себе в пісні,

Я знову нап'юся і сильно натисну на тугу,

Як злий грибник що сказав собі: «Не нагнуся»,

Діагностику себе та дефрагментація,

У той час, як усі модники біжать на танці.

Приспів:

Люди забули як це,

Жити без рідного робота

Сон, автобус, робота,

Все ще буде з досвідом,

Люди забули адресу,

Той, що колись подобалася,

Дітей не подарує лелека,

Нема, не скептик, він атеїст.

Все ще буде з досвідом (х5)