Осень пришла - Nebo7, Клим Стронский

А я бы продал свою память

Барменам или официантам

Уборщицам в забегаловках

Лишь бы не встретить её заново

Осенний ветер встретил меня болью,

Но не более

На пыльных остановках

Резал душу холодом

С приходом нового автобуса

Он снова без тебя, я снова без тебя

Я обречён страдать на улицах сентябрьского голода

И поровну сливать в пустую голову

Приходы алкоголя вместе

С холодными воспоминаниями

Наша тоска тут забирает листья на землю

Я падаю

От каждой мысли в одинокой комнате

Ведь ты не рядом

Мысленно съедаю каждого прохожего

И довожу до рвоты

Свой остывший организм,

А я бы так хотел тебя увидеть,

Но фокусирую сознание в чужую сторону

И механизмы в моём мозге делаю так больно

Не узнаю себя на улице в прохожих людях

Не знаю себя в чужих хороших буднях

К компании друзей, в твоей компании

Не узнаю себя, занимаясь самокопанием

Глаза подпалены, когда в подвале мы

Вместо того, чтобы к чужим женщинам подваливать

По две любви за год, но с ними не летать высоко

Ведь отношения давят фритами забот

Выкинуть за борт весь груз, что к бутылке тянет

Уйду к друзьям — к пианино и гитаре

Я ведь дарил тебе любовь, но дареное не дарят

Так что злостно разбери меня на кучу деталей

Лист и ручка, я снова пропал за битами

Чтобы поставить точку там, где была запятая

Этой зимой мы лампочки от тепла не запитаем

Поэтому, чтобы грело, я буду резать тетради

Ебучая осень пришла

А я би продав свою пам'ять

Барменам чи офіціантам

Прибиральницям у забігайлівках

Лише би не зустріти її заново

Осінній вітер зустрів мене болем,

Але не більше

На пилових зупинках

Різав душу холодом

З приходом нового автобуса

Він знову без тебе, я знову без тебе

Я приречений страждати на вулицях вересневого голоду

І порівну зливати в порожню голову

Приходи алкоголю разом

З холодними спогадами

Наша туга тут забирає листя на землю

Я падаю

Від кожної думки в самотній кімнаті

Адже ти не поруч

Подумки з'їдаю кожного перехожого

І доводжу до блювоти

Свій охололий організм,

А я би так хотів тебе побачити,

Але фокусую свідомість у чужий бік

І механізми в моєму мозку роблю так боляче

Не впізнаю себе на вулиці в перехожих людях

Не знаю себе в чужих хороших буднях

До компанії друзів, у твоїй компанії

Не впізнаю себе, займаючись самокопанням

Очі підпалені, коли в підвалі ми

Замість того, щоб до чужих жінок підвалювати

По два любові за рік, але з ними не літати високо

Адже відносини тиснуть фритами турбот

Викинути за борт весь вантаж, що до пляшки тягне

Піду до друзів - до піаніно і гітарі

Я бо дарував тобі кохання, але дароване не дарують

Так що злісно розбери мене на купу деталей

Лист і ручка, я знову зник за бітами

Щоб поставити крапку там, де була кома

Цієї зими ми лампочки від тепла не запитаємо

Тому, щоб гріло, я різатиму зошити

Єбуча осінь прийшла