Без приукрас - Nebo7

Интро:

Я добьюсь того, что я зачитаю весь куплет одним треком,

Иначе я не уйду от микрофона.

Всю силу в кулак,

Будто на зиму в ГУЛАГ,

Меня отправляют в невыносимый дубак,

Но я пламя разожгу и мы снова взлетим,

Весь мир облетев и вернувшись затем,

За день до побега собирай чемодан,

Ведь теперь я лучше умру чем отдам,

Мир без тебя это лишь чернота,

Не разбавить ее вечерним чаем надо.

Влюбляться давай, ты пример задавай,

Как учитель в школе, что ругал за двойку,

Я ничуть не грустный плелся домой,

Это красный 1???

да и только.

Картина меняется в худшую сторону,

Выходить больше из дома надо,

Отсиживаю яйца, гнездо барана,

И мне упреки, как столбу торнадо,

Никого не любил как тебя но,

Говорить как-то рано,

Эти звуки пиано не скрасили день,

Когда я был пьяный,

Тебя потерял, сломал как фарфор,

Из того же окна смотрю я во двор,

Там день на повторе, день сурка,

А могло бы быть лучше, одень сынка,

Мог бы сказать проснувшись на ухо,

Но теперь в этой комнате я лишь и муха,

Не мука конечно и каждый день вижу,

Как ты просыпаешься, листаешь книжки,

Кушаешь, учишься, бродишь по сотам.

Приношу неудобство, а сын мог оценки,

Мог бы с тобой просыпаться,

Но я лишь просыпал грусть и на этот семпл.

Припев:

Щелкает что-то, нет не часы, в тебе,

И хочется сказать, сказать без приукрас то,

Что что не нужны мне ночи сны,

А теперь может быть это последний раз, это последний раз…

Второй Куплет:

Сигнал посылает в туман самолет и мешает дым сигарету,

В себе схоронил чужие секреты,

А внутренний голос басом орет,

Фразы парят под потолком,

Не нужен порядок мне дураку,

В мыслях де дырки глаза дырокол,

Я мог бы к тебе идти прямиком.

Но ты живешь напротив,

И поздно по улицам ночью бродишь,

С парнями что держут в кармане наркотики,

И видела меня может годик назад,

Не слезятся мои рыбьи глаза,

Я из памяти тебя бы просто стер,

Видишь, грусть во мне и печаль,

Познакомься ты знаешь моих сестер,

Могли бы жить счастливо, детей вести в садик,

А приходя с работы рассказывать новости за день,

Но меня истязают фрагменты из детства,

Я прикован к инвалидному креслу,

Но меня истязают фрагменты из детства,

Я прикован к инвалидному креслу,

Но меня истязают фрагменты из детства,

Я прикован к инвалидному креслу,

Припев:

Щелкает что-то, нет не часы, в тебе,

И хочется сказать, сказать без приукрас то,

Что что не нужны мне ночи сны,

А теперь может быть это последний раз, это последний раз…

Інтро:

Я доб'юся того, що я зачитаю весь куплет одним треком,

Інакше я не піду від мікрофона.

Всю силу в кулак,

Ніби на зиму в ГУЛАГ,

Мене відправляють у нестерпний дубак,

Але я полум'я розпалю і ми знову злетимо,

Весь світ облетівши і повернувшись потім,

За день до втечі збирай валізу,

Адже тепер я краще помру ніж віддам,

Світ без тебе це лише чорнота,

Не розбавити її вечірнім чаєм треба.

Закохуватися давай, ти приклад задавай,

Як учитель у школі, що лаяв за двійку,

Я ніщо не сумний плентався додому,

Це червоний 1?

та і тільки.

Картина змінюється в найгірший бік,

Виходити більше з будинку треба,

Відсиджую яйця, гніздо барана,

І мені докори, як стовпу торнадо,

Нікого не любив як тебе але,

Говорити якось рано,

Ці звуки піано не скрасили день,

Коли я був п'яний,

Тебе втратив, зламав як фарфор,

З того ж вікна дивлюся я у двір,

Там день на повторі, день бабака,

А могло би бути кращим, одягни синка,

Міг би сказати прокинувшись на вухо,

Але тепер в цій кімнаті я лиш і муха,

Не мука звичайно і кожного дня бачу,

Як ти прокидаєшся, гортаєш книжки,

Їстиш, навчаєшся, тиняєшся по сотах.

Приношу незручність, а син міг оцінки,

Міг би з тобою прокидатися,

Але я лиш просипав смуток і на цей семпл.

Приспів:

Клацає щось, немає не години, в тебе,

І хочеться сказати, сказати без прикрас те,

Що що не потрібні мені ночі сни,

А тепер може бути це востаннє, це востаннє...

Другий Куплет:

Сигнал посилає в туман літак і заважає дим сигарету,

У собі поховав чужі секрети,

А внутрішній голос басом репетує,

Фрази ширяють під стелею,

Не потрібен порядок мені дурню,

У думках дірки ока дирокол,

Я міг би до тебе йти прямо.

Але ти живеш навпаки,

І пізно по вулицях вночі тиняєшся,

З хлопцями що тримають у кишені наркотики,

І бачила мене може рік тому,

Не сльозяться мої риб'ячі очі,

Я з пам'яті тебе би просто стер,

Бачиш, сум у мені і сум,

Познайомся ти знаєш моїх сестер,

Могли би жити щасливо, дітей вести в садок,

А приходячи з роботи розповідати новини за день,

Але мене катують фрагменти з дитинства,

Я прикутий до інвалідного крісла,

Але мене катують фрагменти з дитинства,

Я прикутий до інвалідного крісла,

Але мене катують фрагменти з дитинства,

Я прикутий до інвалідного крісла,

Приспів:

Клацає щось, немає не години, в тебе,

І хочеться сказати, сказати без прикрас те,

Що що не потрібні мені ночі сни,

А тепер може бути це востаннє, це востаннє...