Перемотана скотчем - Nebo7

Наша любовь уже давно перемотана скотчем.

И ты не знаешь, какую гримасу бы скорчить.

Жди меня сегодня ночью, ведь я очень настойчив.

Точно приду, если ты разгадаешь мой почерк.

А раньше было прикольней.

По времени не скучай.

Не надо засыпать.

Я не смогу зайти без ключа.

И вряд ли что-то осталось уже от детских чар.

Слишком квадратный текст, сам замечаю.

Каждое предложение требует быть продолженным.

А вместо этого сотни идей топчу подошвами.

Пошлый мир.

Я не буду ничего обещать.

Можно верить словам, а можно верить вещам.

Ближе к огню.

Город выключен уже на неделю.

Окна не в мир, а секвенсора.

Надоело делать.

Еду один.

Я так люблю эти автобусы.

Завтрашний день станет другим — этим по горло сыт.

Топят басы.

Мне не выбраться из этого моря.

Поставь на паузу.

Я не хочу жить на повторе.

Сотни историй, как жить.

Ведь каждый как — то живет.

Поставив целью свое: например, толстый кошелек.

Любовь говоришь, есть?

И где ты видишь ее?

Каждый найдет, попробует, выплюнет как пережует.

Не береги ее, что там вообще беречь?

Можно ценить же слова, а можно ценить вещи.

Подростки точно поведутся на «любовные песни».

Их волнует только это.

Я под другим прессом.

На меня давит быт.

На меня давят вопросы.

«Как устроен мир?», не детские уже, а взрослые.

И я рад, слушая чужую грустную музыку.

Не понимая в жизни ничего, кроме русского.

Наше кохання вже давно перемотане скотчем.

І ти не знаєш, яку гримасу би скорчити.

Чекай мене сьогодні вночі, адже я дуже наполегливий.

Точно прийду, якщо ти розгадаєш мій почерк.

А раніше було прикольніше.

За часом не нудь.

Не треба засипати.

Я не зможу зайти без ключа.

І навряд чи щось залишилося вже від дитячих чар.

Надто квадратний текст, сам помічаю.

Кожна пропозиція вимагає бути продовженою.

А натомість сотні ідей топчу підошвами.

Вульгарний світ.

Я не буду нічого обіцяти.

Можна вірити словам, а можна вірити речам.

Ближче до вогню.

Місто вимкнене вже на тиждень.

Вікна не в світі, а секвенсора.

Набридло робити.

Їду один.

Я так люблю ці автобуси.

Завтрашній день стане іншим — цим по горло ситий.

Топлять баси.

Мені не вибратися з цього моря.

Постав на паузу.

Я не хочу жити на повторі.

Сотні історій, як жити.

Адже кожен як — те живе.

Поставивши своєю метою: наприклад, товстий гаманець.

Кохання кажеш, є?

І де ти бачиш її?

Кожен знайде, спробує, виплюне, як пережує.

Не бережи її, що там взагалі берегти?

Можна цінувати ж слова, а можна цінувати речі.

Підлітки точно поведуться на «любовні пісні».

Їх хвилює лише це.

Я під іншим пресом.

Мене тисне побут.

На мене давлять запитання.

«Як влаштований світ?», не дитячі вже, а дорослі.

І я рад, слухаючи чужу сумну музику.

Не розуміючи в житті нічого, крім російського.