Заноза - Nautilus Pompilius

За стеклами — злые глаза.

По небу Луна плывет как слеза

Последнего ангела.

Дождь в луче фонарей

Становится жидким огнем.

Я — как маленький мальчик с занозою в сердце

И она болит все сильней с каждым днем.

Я так искал новых рук, я был согласен даже на смерть,

Только бы вырвать с корнем этот посторонний предмет —

Но каждый новые пальцы делают только больней…

Я родился с этой занозой

И я умираю с ней…

Я родился с этой занозой

И я умираю с ней…

Я знаю — я был не прав.

Я знаю — я часто грешил.

Если Ты остановишь дождь,

Может быть мне хватит сил

Выйти на улицу и попытаться

Стать счастливым еще один раз.

Но Ты не слышишь моих молитв,

А дождь идет все сильней…

Я родился с этой занозой

И я умираю с ней…

Я родился с этой занозой

И я умираю с ней…

За склом — злі очі.

По небу Місяць пливе як сльоза

Останнього ангела.

Дощ у промені ліхтарів

Стає рідким вогнем.

Я як маленький хлопчик із скалкою в серці

І вона болить все сильніше з кожного дня.

Я так шукав нових рук, я був згоден навіть на смерть,

Тільки б вирвати з коренем цей сторонній предмет

Але кожен пальці роблять тільки хворішим.

Я народився з цією скалкою

І я вмираю з нею...

Я народився з цією скалкою

І я вмираю з нею...

Я знаю — я був неправий.

Я знаю — я часто грішив.

Якщо Ти зупиниш дощ,

Можливо, мені вистачить сил

Вийти на вулицю і спробувати

Стати щасливим ще раз.

Але Ти не чуєш моїх молитов,

А дощ йде все сильніше...

Я народився з цією скалкою

І я вмираю з нею...

Я народився з цією скалкою

І я вмираю з нею...