Зверь - Nautilus Pompilius

Я смотрю в темноту, я вижу огни.

Это где-то в степи полыхает пожар.

Я вижу огни, вижу пламя костров.

Это значит, что здесь скрывается зверь.

Я гнался за ним столько лет, столько зим.

Я нашел его здесь, в этой степи.

Слышу вой под собой, вижу слезы в глазах.

Это значит, что зверь почувствовал страх.

Я смотрю в темноту, я вижу огни,

Это значит, где-то здесь скрывается зверь.

Он, я знаю, не спит, слишком сильная боль,

Все горит, все кипит, пылает огонь.

Я даже знаю, как болит у зверя в груди,

Он идет, он хрипит, мне знаком этот крик.

Я кружу в темноте, там, где слышится смех,

Это значит, что теперь зверю конец.

Я не буду ждать утра, чтоб не видеть, как он,

Пробудившись ото сна, станет другим.

Я не буду ждать утра, чтоб не тратить больше сил,

Смотри на звезду - она теперь твоя.

Искры тают в ночи, звезды светят в пути,

Я лечу, и мне грустно в этой степи.

Он уже крепко спит - слишком сладкая боль,

Не горит, не горит, утихает огонь.

Когда утро взойдет, он с последней звездой

Поднимется в путь, полетит вслед за мной.

Когда утро взошло, успокоилась ночь,

Не грозила ничем, лишь отправилась прочь.

Он еще крепко спал, когда слабая дрожь

Мелькнула в груди, с неба вылился дождь.

Он еще крепко спал, когда утро взошло.

Я дивлюсь у темряву, я бачу вогні.

Це десь у степу палахкотить пожежа.

Я бачу вогні, бачу полум'я багаття.

Це означає, що тут ховається звір.

Я гнався за ним стільки років, стільки зим.

Я знайшов його тут, у цьому степу.

Чую виття під собою, бачу сльози в очах.

Це означає, що звір відчув страх.

Я дивлюсь у темряву, я бачу вогні,

Це означає, десь тут ховається звір.

Він, я знаю, не спить, надто сильний біль,

Все горить, все кипить, горить вогонь.

Я навіть знаю, як болить у звіра в грудях,

Він іде, він хрипить, мені знайомий цей крик.

Я кружляю в темряві, там, де чується сміх,

Це означає, що тепер звірю кінець.

Я не чекатиму ранку, щоб не бачити, як він,

Прокинувшись від сну, стане іншим.

Я не чекатиму ранку, щоб не витрачати більше сил,

Дивись на зірку – вона тепер твоя.

Іскри тануть у ночі, зірки світять у дорозі,

Я лечу, і мені сумно у цьому степу.

Він уже міцно спить - надто солодкий біль,

Чи не горить, не горить, вщухає вогонь.

Коли ранок зійде, він із останньою зіркою

Підніметься в дорогу, полетить за мною.

Коли ранок зійшов, заспокоїлася ніч,

Не загрожувала нічим, лише вирушила геть.

Він ще міцно спав, коли слабка тремтіння

Майнула в грудях, з неба вилився дощ.

Він ще міцно спав, коли ранок зійшов.