Труби, Гавриил! - Nautilus Pompilius

Сошел на землю Гавриил

И вострубил в свою трубу

И звал на суд он всех живых

И всех лежащих во гробу,

Но шел уже четвертый час

И каждый грешник крепко спал

И был напрасен трубный глас

И ни один из нас не встал

Труби Гавриил труби

Хуже уже не будет

Город так крепко спит

Что небо его не разбудит

Труби Гавриил глухим

На радость своим небесам

Труби Гавриил другим

Пока не оглохнешь сам

Рассвирепевший Серафим

Так дунул из последних сил

Что небо дрогнуло над ним

И помрачился блеск светил,

Но зова медного сильней

Звучал из окон мирный храп

И перьев собственных бледней

Он выпустил трубу из лап

Труби Гавриил труби

Хуже уже не будет

Город так крепко спит

Что небо его не разбудит

Труби Гавриил глухим

На радость своим небесам

Труби Гавриил другим

Пока не оглохнешь сам

Зійшов на землю Гаврило

І затрубив у свою трубу

І кликав на суд він всіх живих

І всіх лежачих у труні,

Але йшла вже четверта година

І кожен грішник міцно спав

І був марний трубний голос

І ні один із нас не встав

Трубі Гавриїл труби

Гірше вже не буде

Місто так міцно спить

Що небо його не розбудить

Трубі Гаврило глухим

На радість своїм небесам

Трубі Гавриїл іншим

Поки не оглухнеш сам

Розлючений Серафим

Так дунув з останніх сил

Що небо здригнулося над ним

І затьмарився блиск світил,

Але покликання мідного сильніше

Звучав із вікон мирний хропіння

І пір власних блідень

Він випустив трубу з лап

Трубі Гавриїл труби

Гірше вже не буде

Місто так міцно спить

Що небо його не розбудить

Трубі Гаврило глухим

На радість своїм небесам

Трубі Гавриїл іншим

Поки не оглухнеш сам