Праздник общей беды - Nautilus Pompilius

Искрометные особы безупречных кровей

Выходите на бульвары, выползайте живей.

Выносите свои крепкие худые зады,

Будем пьянствовать сегодня праздник общей беды.

Уважаемые дамы из пылающих гнезд

Вас погасят сегодня кавалеры белых звезд.

Сегодня, как всегда, станет снова спокойно,

Ведь общая беда — это жуткое пойло.

И чьи-то негасимые жаркие глаза

Зальет по края прохладная вода.

И желто-красный бант у тебя в рукаве

Станет голубым, как лунный свет на траве.

Праздник общей беды — это просто когда

Наступает действительно большая беда.

И все, что в тебе, то как в общей беде,

И это всех нас достойно вполне.

Гемоглобины, лейкоциты искрометных кровей

Безупречно будут смешаны с твоей и моей.

Все растворится в чреве общей беды,

Гуляй, ведь неясно где я, а где — ты.

Сегодня единственный в жизни день,

Когда мы все скопом несем свою лень.

Эта первая степень свободы пока,

Но нужно брать быка за рога.

Будет еще танец огня,

На это нам вряд ли достаточно дня.

И дамы погасших пылающих гнезд

Спалят кавалеров с тупых белых звезд.

Іскрометні особи бездоганних кровей

Виходьте на бульвари, виповзайте живіше.

Виносите свої міцні худі зади,

Пиячатимемо сьогодні свято спільного лиха.

Шановні пані з палаючих гнізд

Вас погасять сьогодні кавалери білих зірок.

Сьогодні, як завжди, стане знову спокійно,

Адже спільне лихо — це моторошне пійло.

І чиїсь непогані гарячі очі

Заллє по крайня прохолодна вода.

І жовто-червоний бант у тебе в рукаві

Стане блакитним, як місячне світло на траві.

Свято загального лиха — це просто коли

Настає справді велике лихо.

І все, що в тобі, то як у спільній біді,

І це всіх нас гідно цілком.

Гемоглобіни, лейкоцити іскрометних кровей

Бездоганно будуть змішані з твоєю і моєю.

Все розчиниться в череві загальної біди,

Гуляй, адже неясно де я, а де ти.

Сьогодні єдиний у життя день,

Коли ми все скопом несемо свою лінь.

Цей перший ступінь свободи поки що,

Але треба брати бика за роги.

Буде ще танець вогню,

На це нам навряд чи достатньо дня.

І дами погаслих палаючих гнізд

Спалять кавалерів з тупих білих зірок.