Красные листья - Nautilus Pompilius

Мой город был и велик, и смел, но однажды сошел с ума,

И сойдя с ума он придумал чуму, но не знал, что это ЧУМА!

Мой город устал от погонь и петлиц;

он молился и пел всю весну,

А ближе к осени вызвал убийц, чтоб убийцы убили войну!

Убийцы сначала убили войну и всех, кто носил мундир,

И впервые в постель ложились одну: солдат и его командир!

И затем они устремились на тех, кто ковал смертельный металл,

На тех кто сеял солдатский хлеб и на тех, кто его собирал.

Красные листья падают вниз и их заметет снег.

Красные листья падают вниз и их заметет снег.

Проигрыш.

И когда убийцы остались одни

В середине кровавого круга,

Чтобы чем-то заполнить тоскливые дни —

Они начали резать друг-друга!

И последний, подумав, что бог еще там,

Переполнил телами траншею,

И по лестнице тел пополз к небесам,

Но упал и свернул себе шею.

Мой город стоял всем смертям назло, и стоял бы еще целый век,

Но против зла, город выдумал зло и саваном стал ему снег.

Возможно, что солнце взойдет еще раз и растопит над городом льды,

Но я боюсь представить себе цвет этой алой воды!

Красные листья падают вниз и их заметает снег.

Красные листья падают вниз и их заметает снег.

Красные листья падают вниз и их заметает снег.

Красные листья падают вниз и их заметает снег.

Красные листья падают вниз и их заметает снег.

Красные листья падают вниз и их заметает снег.

Красные листья падают вниз и их заметает снег…

Моє місто було і велике, і сміливе, але одного разу збожеволів,

І збожеволівши він придумав чуму, але не знав, що це ЧУМА!

Моє місто втомилося від погонь та петлиць;

він молився і співав всю весну,

А ближче до осені викликав убивць, щоби вбивці вбили війну!

Вбивці спочатку вбили війну та всіх, хто носив мундир,

І вперше в ліжко лягали одну: солдат та його командир!

І потім вони кинулися на тих, хто кував смертельний метал,

На тих, хто сіяв солдатський хліб і на тих, хто його збирав.

Червоне листя падає вниз і його помітить сніг.

Червоне листя падає вниз і його помітить сніг.

Програш.

І коли вбивці залишилися самі

У середині кривавого кола,

Щоб чимось заповнити сумні дні.

Вони почали різати один одного!

І останній, подумавши, що бог ще там,

Переповнив тілами траншею,

І по сходах тіл поповз до небес,

Але впав і скрутив собі шию.

Моє місто стояло всім смертям на зло, і стояв би ще цілий вік,

Але проти зла, місто вигадав зло і саваном став йому сніг.

Можливо, що сонце зійде ще раз і розтопить над містом льоди,

Але я боюся уявити собі колір цієї яскраво-червоної води!

Червоне листя падає вниз і його замітає сніг.

Червоне листя падає вниз і його замітає сніг.

Червоне листя падає вниз і його замітає сніг.

Червоне листя падає вниз і його замітає сніг.

Червоне листя падає вниз і його замітає сніг.

Червоне листя падає вниз і його замітає сніг.

Червоне листя падає вниз і його замітає сніг.