Иван Человеков - Nautilus Pompilius

Иван Человеков был простой человек

и просто смотрел на свет

и «да» его было — настоящее «да»

а «нет» — настоящее «нет»

и он знал что с ним будет

с восьми до пяти и что будет после пяти

и если на пути становилась гора

он не пытался ее обойти

Иван Человеков возвращался домой

на площадке где мусоропровод

он увидел как из люка таращится смерть

и понял что завтра умрет

он взял свой блокнот и написал ей прийти

завтра ровно в двенадцать часов

он терпеть не мог несделаннх дел

и попусту сказанных слов

я знаю эту женщину:

одни ее зовут — свобода

другим она — просто судьба

и если для первых — она раба

вторым она — святая судья

я знаю эту женщину…

я знаю эту женщину…

Иван Человеков гладко выбрил лицо

надел лучший галстук и ждет

спокойный и светлый и струсила смерть

и забыла где он живет

он долго ждал, но потом он устал

попусту ждать и ушел

и встречая смерть он не здоровался с ней

как со всеми кто его проколол

я знаю эту женщину:

одни ее зовут — свобода

другим она — просто судьба

и если для первых — она раба

вторым она — святая судья

и первые пытаются взять ее в плен

и заставить стирать им носки,

но вторые знают что тлен это тлен

и живут без особой тоски

Іван Человеков був простою людиною

і просто дивився на світло

і «так» його було — справжнє «так»

а «ні» - справжнє «ні»

і он знав що з ним буде

з|восьми до|п'яти і|що буде після п'яти

і якщо на шляху ставала гора

він не намагався її обійти

Іван Людинов повертався додому

на майданчику де сміттєпровід

він бачив як із люка витріщиться смерть

і зрозумів що завтра помре

він взяв свій блокнот і написав їй прийти

завтра рівно о 12 годині

він терпіти не міг незроблених справ

і пусто сказаних слів

я знаю цю жінку:

одні її кличуть — свобода

іншим вона — просто доля

і якщо для перших — вона раба

другим вона — свята суддя

я знаю цю жінку...

я знаю цю жінку...

Іван Людинов гладко поголив обличчя

одягнув найкращу краватку і чекає

спокійний і світлий і струсила смерть

і забула де він живе

він довго чекав, але потім він втомився

даремно чекати і пішов

і зустрічаючи смерть він не здоровався з ній

як з усіма хто його проколов

я знаю цю жінку:

одні її кличуть — свобода

іншим вона — просто доля

і якщо для перших — вона раба

другим вона — свята суддя

і перші намагаються взяти її в полон

і змусити прати їм шкарпетки,

але другі знають що тлін це тлін

і живуть без особливої ​​туги