Бедная птица - Nautilus Pompilius

Я не помню, как звали этот маленький город,

Я не помню, в каком это было столетьи,

Но я взял тебя в руки, как бедную птицу,

Которую ранили глупые дети.

Я нашептывал сказки про далекие страны,

Я хотел тебе сделать хоть немного приятно.

Я тебе обещал, что вернусь через месяц,

Хоть я знал, что уже не приеду обратно.

Как мы делаем бoльно тем, кому дарим небо.

И за сладкие речи нам придется стыдиться.

И в груди моей клетка, а в ней вместо сердца,

Бьется крылья ломая, эта бедная птица.

Я пил сладкие вина, чтобы смыть эту горечь.

Забывал все, что было, начинал все сначала.

Но на мягких постелях не узнал я покоя,

Потому что во сне эта птица кричала.

В странном месте, где тени снова встретят друг друга,

После долгой дороги, после жизни постылой.

Одного попрошу я у доброго Бога,

Чтобы бедная птица меня бы простила.

Как мы делаем бoльно тем, кому дарим небо.

И за сладкие речи нам придется стыдиться.

И в груди моей клетка, а в ней вместо сердца,

Бьется крылья ломая, эта бедная птица.

Я не пам'ятаю, як звали це маленьке місто,

Я не пам'ятаю, в якому це було столітті,

Але я взяв тебе в руки, як бідний птах,

Яку поранили дурні діти.

Я нашіптував казки про далекі країни,

Я хотів тобі зробити хоч трохи приємно.

Я тобі обіцяв, що повернусь через місяць,

Хоч я знав, що не приїду назад.

Як ми робимо боляче тим, кому даруємо небо.

І за солодкі промови нам доведеться соромитися.

І в грудях моїх клітка, а в ній замість серця,

Б'ється крила ламка, цей бідний птах.

Я пив солодкі вина, щоб змити цю гіркоту.

Забув все, що було, починав все спочатку.

Але на м'яких ліжках я не впізнав спокою,

Бо уві сні цей птах кричав.

У дивному місці, де тіні знову зустрінуть одне одного,

Після довгої дороги, після життя похилого.

Одного попрошу я у доброго Бога,

Щоб бідний птах мене пробачив би.

Як ми робимо боляче тим, кому даруємо небо.

І за солодкі промови нам доведеться соромитися.

І в грудях моїх клітка, а в ній замість серця,

Б'ється крила ламка, цей бідний птах.