Абсолютное белое - Nautilus Pompilius

Я вдыхаю известь и мел

Там, где белят старые стены,

Я смотрю на кисть маляра,

Сливаюсь я с рекой белизны.

Я ухожу…

Я любуюсь ростом пятна,

Забвением и просветлением.

Шире откроешь глаза,

Чаще видятся сны.

Я ухожу…

Прмпев:

Я ухожу в Абсолютное Белое

Я ухожу в Абсолютное Белое

Я ухожу, я ухожу — навсегда…

Новрожденный смотрит на свет,

Пристальным взглядом бога.

Весь его безымянный мир —

Облака или белый дым.

Я ухожу…

На каждом чистом листе,

Найдешь при желании много,

Никем не написанных слов

И это все будет твоим.

А я ухожу…

Прмпев:

Я ухожу в Абсолютное Белое

Я ухожу в Абсолютное Белое

Я ухожу, я ухожу — навсегда…

Я вдихаю вапно і крейду

Там, де біллять старі стіни,

Я дивлюся на кисть маляра,

Зливаюся я з річкою білизни.

Я йду…

Я любуюся зростанням плями,

Забуттям та просвітленням.

Ширше розплющиш очі,

Найчастіше бачаться сни.

Я йду…

Прмпєв:

Я іду в Абсолютне Біле

Я іду в Абсолютне Біле

Я йду, я йду — назавжди…

Новонароджений дивиться на світло,

Пильним поглядом бога.

Весь його безіменний світ—

Хмари або білий дим.

Я йду…

На кожному чистому листі,

Знайдеш за бажання багато,

Ніким не написаних слів

І це все буде твоїм.

А я іду...

Прмпєв:

Я іду в Абсолютне Біле

Я іду в Абсолютне Біле

Я йду, я йду — назавжди…