20000 - Nautilus Pompilius

Тёмную, ночь нельзя обмануть,

Спрятав огонь ладонью руки.

Счастливы те, кто могут заснуть,

Спят и не слышат теченья реки.

Припев:

Но река широка, река глубока,

Река уносит нас как на облака.

Двадцать тысяч дней и ночей пройдёт,

Человек родился, — человек умрёт.

Проигрыш.

Пряди волос держа, как траву,

Схватив твои руки, как ветви ив,

Я себя убеждал, что уже не плыву,

И смеялся от счастья, себя убедив.

Но теченье несло нас уже вдвоём,

И вода отражалась в лице твоём.

Двадцать тысяч дней и ночей пройдёт,

Человек родился — человек умрёт.

Через двадцать тысяч дней и ночей

Наши тени впадут в океан теней,

Чтобы дальше уже никуда не плыть,

Что вода унесла — водой не разлить.

Припев:

Но река широка, река глубока,

Река уносит нас как на облака.

Двадцать тысяч дней и ночей пройдёт,

Человек родился — человек умрёт.

Темну, ніч не можна обдурити,

Сховавши вогонь долонею руки.

Щасливі ті, хто може заснути,

Сплять і не чують течії річки.

Приспів:

Але річка широка, річка глибока,

Річка забирає нас як на хмари.

Двадцять тисяч днів і ночей пройде,

Людина народилася,— людина помре.

Програш.

Пасма волосся тримаючи, як траву,

Схопивши твої руки, як гілки верб,

Я себе переконував, що вже не пливу,

І сміявся від щастя, переконавши себе.

Але течія несла нас уже вдвох,

І вода відбивалася в особі твоїй.

Двадцять тисяч днів і ночей пройде,

Людина народилася — людина помре.

Через двадцять тисяч днів і ночей

Наші тіні впадуть у океан тіней,

Щоб далі вже нікуди не пливти,

Що вода забрала — водою не розлити.

Приспів:

Але річка широка, річка глибока,

Річка забирає нас як на хмари.

Двадцять тисяч днів і ночей пройде,

Людина народилася — людина помре.