Kapitel 4 (Der Winter): Trümmer - Nagelfar

Strömungen fordern alles Leben in sich so bannen mich einst Existenzen.

Ermüdet knieend langsam zögernd verschlingen, irren um Wege zu Träumen.

Endzeit

Wege zu Träumen?

Ich richte mich auf über Hüllen.

Verschlingt die Sonne auf (der) Jagd.

Der Ewigkeit Herkunft entsprungenen — Leids — ist,

wenn der Frühling der Frühling (er) stirbt.

Ich richte mich auf über Hüllen.

Verschlingt die Sonne auf (der) Jagd.

Der Ewigkeit entsprungenem — Leids — ist,

wenn der Frühling (er) stirbt.

Trauer und Hass hießen meine Kräfte vergessen

aber verbanden mich mit der Existenz jenseits der Tore.

Lichter (durch springen) durchdringen.

(…)

Bewusst öffne ich Zeiten!

Течії вимагають всього життя всередині себе, тому колись існування виганяє мене.

Втомлені на колінах повільно пожирають нерішуче, блукають стежками до мрій.

час закінчення

Способи мріяти?

Я піднімаюся над піхвами.

Пожирає сонце під час полювання.

Походження вічності - страждання - це,

коли весна весна (він) вмирає.

Я піднімаюся над піхвами.

Пожирає сонце під час полювання.

З вічності виникла - страждання - це,

коли весна (він) вмирає.

Смуток і ненависть закликали забути мої сили

але зв'язав мене з існуванням за воротами.

Проникнути вогнями (стрибками).

(...)

Я свідомо відкриваю час!