Das Lied der Nachtigall - Monika Martin

Unten am Bach

wo die Nachtigall sang,

machten wir Pläne für' s Leben.

Du hast meinen Träumen

ein Schifflein gebaut,

die Zeit nahm den Wind

aus den Segeln

Da war’n wir noch Kinder

mit Herzen aus Sold,

wir haben die Sterne

vom Himmel geholt,

doch der Traum von Ewigkeit

trieb fort im Strom der Zeit.

Hörst Du das Lied der Nachtigall

aus längst vergang’nen Zeiten,

mein Herz sagt leise:

Es war einmal,

doch Träume müssen schweigen.

Nur noch ein Lächeln bleibt zurück

als Erinnerung an Dich.

Ich hör' das Lied der Nachtigall

aber traurig bin ich nicht.

Du hast mir silberne Brücken gezeigt,

die bis zum Horizont reichten.

Vertrauen zu Dir,

das so grenzenlos war,

war später mit nicht zu vergleichen.

Noch einmal mit Dir durch die Kornblumen geh’n,

denn nie wieder waren, die Sommer so schön

und wenn es Dich heut' noch gibt,

dann schenk' ich Dir mein Lied.

Hörst Du das Lied der Nachtigall

aus längst vergang’nen Zeiten,

mein Herz sagt leise:

Es war einmal,

doch Träume müssen schweigen.

Вниз біля струмка

де співав соловей,

ми будували плани на життя.

у тебе є мої мрії

побудував корабель

час забрав вітер

з вітрил

Ми тоді ще були дітьми

з серцями, зробленими із заробітної плати,

у нас є зірки

взяті з небес

але мрія про вічність

дрейфував у потоці часу.

Чуєш пісню солов'я

з давно минулих часів,

моє серце тихо каже:

Був колись,

але мрії повинні мовчати.

Залишається тільки посмішка

як нагадування про тебе.

Я чую пісню солов’я

але мені не сумно.

Ти показав мені срібні містки

сягаючи до горизонту.

довіряю тобі,

це було так безмежно

пізніше було не порівняти з.

Пройдіться з тобою ще раз крізь волошки,

бо ніколи більше літо не було таким прекрасним

і якщо ти все ще існуєш сьогодні,

тоді я даю тобі свою пісню.

Чуєш пісню солов'я

з давно минулих часів,

моє серце тихо каже:

Був колись,

але мрії повинні мовчати.