Am Anfang der Zeit - Monika Martin

Am Anfang war

nur das Feuer da,

wie die Sonne rot

in der Nacht.

Im Sternenschein

der Unendlichkeit

ein alter Traum

neu erwacht.

Und tausend Tränen

aus Satz war´n nur

ein Tropfen

im Ozean.

Das Meer so tief,

als der Wind noch schlief

am Horizon

des Vulkans.

Der Erde Land

war vom Mensch bestellt

mit Blumen

und Stacheldraht.

Und Falken flogen,

wo Tauben war´n

stand einsam

ein Zinnsoldat.

Nur etwas blieb

und hat überlebt,

war stärker als jedes Leid.

Die Liebe gab

allen Menschen Mut,

wir steh´n erst

am Anfang der Zeit,

am Anfang der Zeit,

Hoc nobis est primum tempus.

На початку було

тільки вогонь

як сонце червоне

вночі.

У зоряному світлі

нескінченності

давня мрія

щойно прокинувся.

І тисяча сліз

тільки з набору war'n

крапля

в океані.

Море таке глибоке

коли вітер ще спав

на горизонті

вулкана.

земна країна

був замовлений чоловіком

з квітами

і колючий дріт.

І полетіли соколи

де були голуби

стояв самотньо

олов'яний солдатик.

Лише дещо залишилось

і вижив

було сильнішим за будь-які страждання.

Любов подарувала

всі люди мужності

ми стоїмо першими

на початку часів,

на початку часів,

Hoc nobis est primum tempus.