Откровения - Многоточие

Послушайте люди откровения мои

Что далёким уже стало не найдёте под ногами

Глотая не прожевывая детские мечты

Я на мир этот смотрю полуоткрытыми глазами

Теряясь в ярких красках я мир рисую белым

Чёрною гуашью перечёркивая дни

В ваших глазах котируясь только телом

Я прячу в ладошках обломки души

Сжимаясь под напором внешних обстоятельств

Я тихо умираю в своей нудной голове

Не выполняя данных мною обязательств

Я чувствами близких мажу по стене…

А тот, кто далёк - тот почему-то дорог

Сильнее чувства тяжких испытаний

Когда от любви остаётся лишь осколок

Тогда лучше мечта, чем тяжесть оправданий

Не верьте обещаньям - они словно ветер

Рождаются и дохнут в своём непостоянстве

Ведь даже за себя мы часто не в ответе

Так зачем же моментом мы клеимся в братстве

Так чего же мы ищем?

к чему мы стремимся?

Коли в зеркале видим того, кого любим

Того с кем мы никогда не простимся

Того, кого мы никогда не забудем…

Жизнь – унитаз, подойди и присядь

Газетку возьми - отвлекись и расслабься

Мы рождены, для того чтобы …

И каждый из нас без дерьма не остался

Завалите мурло добреньким дядям

Кричащим о правде и силе добра

Гитлера если Дед Морозом нарядим

Тоже получится святая душа

Нет в этом мире ни правды, ни чести

Всё для себя, всё в свой карман

За много веков мы приучены к лести

Вся наша жизнь - это полный обман…

Послухайте люди одкровення мої

Що далеким вже стало не знайдете під ногами

Ковтаючи не прожовуючи дитячі мрії

Я на світ цей дивлюся напіввідкритими очима

Втрачаючи в яскравих фарбах я світ малюю білим

Чорною гуашшю перекреслюючи дні

У ваших очах котируючись лише тілом

Я ховаю у долоньках уламки душі

Стискаючись під натиском зовнішніх обставин

Я тихо вмираю у своїй нудній голові

Не виконуючи даних мною зобов'язань

Я почуттями близьких мажу по стіні.

А той, хто далекий - той чомусь дорогий

Сильніше відчуття тяжких випробувань

Коли від кохання залишається лише уламок

Тоді краще мрія, ніж тяжкість виправдання

Не вірте обіцянкам - вони наче вітер

Народжуються і здихають у своїй непостійності

Адже навіть за себе ми часто не відповідаємо

Так навіщо ж ми клеїмося в братстві

То чого ж ми шукаємо?

чого ми прагнемо?

Коли у дзеркалі бачимо того, кого любимо

Того з ким ми ніколи не попрощаємось

Того, кого ми ніколи не забудемо.

Життя – унітаз, підійди та присядь

Газетку візьми - відвернися і розслабся

Ми народжені, щоб …

І кожен із нас без лайна не залишився

Заваліть мурло добреньким дядькам

Хто кричить про правду і силу добра

Гітлера якщо Дід Морозом нарядимо

Теж вийде свята душа

Немає в цьому світі ні правди, ні честі

Все для себе, все в свою кишеню

За багато століть ми привчені до лестощів

Все наше життя – це повний обман.