Исповедь... - Многоточие

Скажи куда уходят мои дни, Бог

Ведь людям больше не понятна значимость слов

Некому понять поэтические взгляды на мир

Я не могу нести ложь и потому не кумир

Миллионы людей без идей,

Чьими головами правит бытовая жизнь

Эй, люди!

Подождите меня, куда вы спешите?

За билетами в рай, тогда я – пас, нету денег

Всю жизнь проторчать в очереди не хочу я,

В конце получу я, что заслужу

Бог, неужели всё так просто?

Но ведь это корыстно!

Моя боль заставляет других смеяться

Думают, что победили,

А я требую суда у Тебя,

Ведь я один перед Тобой

И мне нечего терять, ведь я с Тобой,

Я с Тобой!

О, Мой Бог…

Двадцать три года борьбы с самим собой

Сколько мёртвых идей осталось за спиной

Сколько мёртвых людей покоится в Твоей земле,

Но я ещё жив, и я не в их числе!

Я благодарен Тебе, Бог, за то, что Ты

Не покидал никогда, не сжигал мосты

До тех пор пока моё сердце будет биться –

Невозможно моей лирике остановиться!

Я не из тех людей, что опускают руки,

Что при неудаче поджав хвост пропадают словно суки

Боль – это моё второе имя, но я не сдаюсь,

Приглядись – я тебе улыбаюсь

Поднимаюсь выше заданных рамок,

Строя на песке своих надежд словами каменный замок,

Где птица вечной любви мне тихо шепчет: ты смог,

Где я останусь с Тобой, Мой Бог!

Скажи, куди йдуть мої дні, Бог

Адже людям більше не зрозуміла значимість слів

Нема кому зрозуміти поетичні погляди на світ

Я не можу нести брехню і тому не кумир

Мільйони людей без ідей,

Чиїми головами править побутове життя

Гей, люди!

Зачекайте на мене, куди ви поспішаєте?

За квитками до раю, тоді я – пас, нема грошей

Все життя проторчати в черзі не хочу я,

В кінці отримаю я, що заслужу

Бог, невже все так просто?

Але ж це корисливо!

Мій біль змушує інших сміятися

Думають, що перемогли,

А я вимагаю суду у Тебе,

Адже я один перед Тобою

І мені нема чого втрачати, адже я з Тобою,

Я з тобою!

О, Боже мій…

Двадцять три роки боротьби із самим собою

Скільки мертвих ідей лишилося за спиною

Скільки мертвих людей лежать у Твоєї землі,

Але я ще живий, і я не серед них!

Я вдячний Тобі, Бог, за те, що Ти

Не покидав ніколи, не спалював мости

Доки моє серце битиметься –

Неможливо моїй ліриці зупинитись!

Я не з тих людей, що опускають руки,

Що при невдачі підібгавши хвіст пропадають немов суки

Біль – це моє друге ім'я, але я не здаюся,

Придивися – я тобі усміхаюся

Піднімаюсь вище заданих рамок,

Будуючи на піску своїх надій словами кам'яний замок,

Де птах вічного кохання мені тихо шепоче: ти зміг,

Де я залишусь із Тобою, Мій Бог!