Что стоит - Многоточие

Я так часто оставался один с душой разломанной, строки, что так долго рождал на

полу обрывками.

Грустят со мной среди кучи хлама, еще одна драма, очередной тупик в конце

дороги.

Ноги еще могут идти, но идти некуда, ломаю голову, провожу рукой по лицу,

Сухая кожа — по ходу слезы капают внутрь, может быть возраст, а может просто

усталость.

Винить во всем себя, что стоит это чувство, когда молодость снаружи — внутри

старость.

Стараюсь жить, но опять стаканом об пол бью.

Стоит ли искать то,

что потеряешь позже?

Стоит эта боль тех радостных мгновений?

Стоят годы мучений нескольких

счастливых минут?

Мираж рая, если ад есть, то он тут, я вынимаю струны из пивом залитой гитары.

Скулы сжаты в отражении, взгляд беспечен, о, Боже, как много ходов,

как много путей

Для наших душ павших вновь твои двери откроют и каждый наконец поймет.

Что стоит…

Припев:

Что стоит эта ночь без сна, что стоит этот день без мечты,

Что стоит одиночество без конца и жизнь без любви.

Что стоит эта ночь без сна, что стоит этот день без мечты,

Что стоит одиночество без конца и жизнь без любви.

Отсутствие пользы от самого же себя, вступает с сильными в спор,

при этом громко молча.

Ни щита, ни меча, рукава засуча, дождавшись света луча, пришлось оставить тень

палача.

Свои грехи волоча в мешке на сбитых плечах, когда сгорела мечта,

так как сгорает свеча,

Ее уже не вернуть, даже если громко кричать, зовут врача, плачут — это ничего

не значит.

Путают прием со сдачей, друг друга дурачат, но там в этапе что-то не контачит,

напряжение скачет.

Сбой в системной программе, пустота на экране, нету струн на гитаре,

нас укрыли цветами.

Может просто устали существовать, перестали, слышать то, что нам всегда

пытались сказать,

Вопрос пытались задать: Что стоим мы с вами?

Припев:

Что стоит эта ночь без сна, что стоит этот день без мечты,

Что стоит одиночество без конца и жизнь без любви.

Что стоит эта ночь без сна, что стоит этот день без мечты,

Что стоит одиночество без конца и жизнь без любви.

Я так долго искала то, чего еще не знала, думала нашла любовь, оказалось рваной

раной.

Снова опечатаны двери моей души, в глазах — угли, а не огни, реальность скушала

мечты мои,

А жизнь перевернула сны, брожу одна по осенним тротуарам,

В глазах держу слезы, улыбаюсь парам, стараюсь жить дальше.

Быть может,

так оно и надо?

Может, одничество — это моя награда?

Правда.

Но я этому совсем не рада.

Припев:

Что стоит эта ночь без сна, что стоит этот день без мечты,

Что стоит одиночество без конца и жизнь без любви.

Что стоит эта ночь без сна, что стоит этот день без мечты,

Что стоит одиночество без конца и жизнь без любви.

Я так часто залишався один з душею розламаного, рядка, що так довго народжував на

підлозі уривками.

Сумують зі мною серед купи мотлоху, ще одна драма, черговий безвихідь у кінці

дороги.

Ноги ще можуть йти, але йти нікуди, ламаю голову, проводжу рукою по обличчю,

Суха шкіра - по ходу сльози капають всередину, може бути вік, а може просто

втома.

Звинувачувати в усьому собі, що варте це почуття, коли молодість зовні— всередині

старість.

Намагаюся жити, але знову склянкою обпол б'ю.

Чи варто шукати те,

що втратиш пізніше?

Чи коштує цей біль тих радісних миттєвостей?

Стоять роки мук кількох

щасливих хвилин?

Міраж раю, якщо пекло, то тут, я виймаю струни з пивом залитої гітари.

Вилиці стиснуті у відбитку, погляд безтурботний, о, Боже, як багато ходів,

як багато шляхів

Для наших душ полеглих знову твої двері відчинять і кожен нарешті зрозуміє.

Що варто…

Приспів:

Що стоїть ця ніч без сну, що стоїть цей день без мрії,

Що коштує самота без кінця і життя без любові.

Що стоїть ця ніч без сну, що стоїть цей день без мрії,

Що коштує самота без кінця і життя без любові.

Відсутність користі від самого себе, вступає з сильними в суперечку,

при цьому голосно мовчки.

Ні щита, ні меча, рукава засуча, дочекавшись світла променя, довелося залишити тінь

ката.

Свої гріхи тягнучи в мішку на збитих плечах, коли згоріла мрія,

тому що згоряє свічка,

Її вже не повернути, навіть якщо голосно кричати, звуть лікаря, плачуть — це нічого

не означає.

Плутають прийом із здаванням, один одного дурять, але там у етапі щось не контачить,

напруга стрибає.

Збій у системній програмі, порожнеча на крані, немає струн на гітарі,

нас укрили квітами.

Може, просто втомилися існувати, перестали, чути те, що нам завжди

намагалися сказати,

Питання намагалися поставити: Що стоїмо ми з вами?

Приспів:

Що стоїть ця ніч без сну, що стоїть цей день без мрії,

Що коштує самота без кінця і життя без любові.

Що стоїть ця ніч без сну, що стоїть цей день без мрії,

Що коштує самота без кінця і життя без любові.

Я так довго шукала те, чого ще не знала, думала знайшла любов, виявилося рваною

раною.

Знову опечатані двері моєї душі, в очах — вугілля, а не вогні, реальність з'їла

мрії мої,

А життя перевернула сни, блукаю одна по осінніх тротуарах,

У очах тримаю сльози, посміхаюся парам, намагаюся жити далі.

Бути може,

так воно і треба?

Може, самотність — це моя нагорода?

Щоправда.

Але я цьому зовсім не рада.

Приспів:

Що стоїть ця ніч без сну, що стоїть цей день без мрії,

Що коштує самота без кінця і життя без любові.

Що стоїть ця ніч без сну, що стоїть цей день без мрії,

Що коштує самота без кінця і життя без любові.