Для живых... - Многоточие

Многоточие...

Два ноль ноль два, второй удар, бля!

Покажи мне правду в океане лжи,

Отыщи мне ложь в зеркале смерти,

Расскажи как жить, умирая каждый день.

Я не хочу быть, если приходится небыть

Не понимаю как люди убивают друг друга,

Не понимаю зачем на любовь вешают ценник

Ненавижу когда разговор прерывают фразами типо

"Есть где замутить? меня кумарит, умираю..."

Да пошёл ты!

Иди лечись

Помощника во мне увидел?!

Глаза раскрой, прихожанин!

Я не из твоего теста слеплен, так что слейся отсюда быстрей,

Пока еще дышишь...

Я знаю что стоит кинуть горсть земли на гроб друга

Многоточие на венах, круговая порука в умах

Я знаю, что мои слова для кого то будто горохом об стены

А я не для мёртвых ору - для живых!

Ради памяти мёртвых ору для живых

Ради памяти мёртвых ору для живых

Ради памяти мёртвых ору для живых

Ради памяти мёртвых а

Ради памяти мёртвых ору для живых

Ради памяти мёртвых ору для живых

Ради памяти мёртвых ору для живых

Ради памяти мёртвых ради памяти мёртвых...

Ради памяти мёртвых многоточие в душе забито,

Ничто не забыто,

Память крышкой гроба не прикрыта, кому та ссадина в душе кому

утрата море злата принесёт, и он не брезгуя берёт, уносит.

Неся свой крест мы не оглянемся назад не нужно смотреть на прошлое,

Возвышенное, пошлое, но всё таки продажное и от того не важное,

А падать в одну яму дважды это не серьёзно даже.

Так и почём же безболезненная смерть в том мире,

Где умирая только люди рассуждают шире,

Где беспощадно время строит новые преграды,

Где брат кидает брата, за корабль без возврата

Где только чёрное и белое, Герасим и план

Где есть своё веселье, но без пива это бедлам,

Где расслабление, сколько не дай, а все в запарах

Где воплями о мёртвых живых будить приходится

Мы - Многоточие.

Мы говорим про то, что видим, нам глаза закрыть без пользы, только напрягаться, дядька.

Я не хочу своих друзей увидеть в цинковых гробах, последний раз тебе вот моё слово.

Война - это дерьмо политиков и нам его расхлёбывать ценою жизни сотен тысяч?!

Высечь памятник лет через пять, и всё забыть?.Ты скажешь мне я конъюнктурщик, тогда быстрей ответь кто ты дерьмо,

Скажу одно: вернись солдат быстрей домой, отправь туда своего сына.

Быть может ты поймёшь тогда, что стоят слёзы матерей, теряющих своих детей из-за таких как ты политических блядей!

Багатокрапка...

Два нуль нуль два, другий удар, бля!

Покажи мені правду в океані брехні,

Знайди мені брехню в дзеркалі смерті,

Розкажи, як жити, помираючи щодня.

Я не хочу бути, якщо доводиться небути

Не розумію як люди вбивають один одного,

Не розумію навіщо на кохання вішають цінник

Ненавиджу коли розмову переривають фразами нібито

"Є де зробити? мене кумарить, вмираю ..."

Та пішов ти!

Іди лікуйся

Помічника у мені побачив?!

Очі розкрий, прихожанин!

Я не з твого тіста зліплений, так що злийся звідси швидше,

Поки що дихаєш...

Я знаю, що варто кинути жменю землі на труну друга

Три крапки на венах, кругова порука в умах

Я знаю, що мої слова для когось ніби горохом об стіни

А я не для мертвих кричу - для живих!

Заради пам'яті мертвих кричу для живих

Заради пам'яті мертвих кричу для живих

Заради пам'яті мертвих кричу для живих

Заради пам'яті мертвих

Заради пам'яті мертвих кричу для живих

Заради пам'яті мертвих кричу для живих

Заради пам'яті мертвих кричу для живих

Заради пам'яті мертвих заради пам'яті...

Заради пам'яті мертвих крапка в душі забита,

Ніщо не забуто,

Пам'ять кришкою труни не прикрита, кому та садна в душі кому

втрата море злата принесе, і він не гидуючи бере, забирає.

Несучи свій хрест ми не оглянемося назад не потрібно дивитися на минуле,

Високе, вульгарне, але все-таки продажне і від того не важливе,

А падати в одну яму двічі це навіть не серйозно.

Так і чому ж безболісна смерть у тому світі,

Де вмираючи тільки люди міркують ширше,

Де жорстокий час будує нові перепони,

Де брат кидає брата, за корабель без повернення

Де тільки чорне та біле, Герасим та план

Де є свої веселощі, але без пива це бедлам,

Де розслаблення, скільки не дай, а все у запарах

Де криками про мертвих живих будити доводиться

Ми - Багатокрапка.

Ми говоримо про те, що бачимо, нам очі закрити без користі, тільки напружуватися, дядьку.

Я не хочу своїх друзів побачити в цинкових трунах, востаннє тобі моє слово.

Війна – це лайно політиків і нам його розхльобувати ціною життя сотень тисяч?!

Вирубати пам'ятник років через п'ять, і все забути?.

Скажу одне: вернися солдат швидше додому, відправ туди свого сина.

Може, ти зрозумієш тоді, що стоять сльози матерів, які втрачають своїх дітей через таких як ти політичних блядей!