Переломаны - Михаил Шуфутинский

1. Переломаны буреломами.

Край бурановый под охраною.

Костерок ослаб,

Не сберечь его, в яме волчьей вой.

Кто упал — лежит, песню снег сложил

Нам про лесосплав.

2. Утро сизое, бревна склизлые,

В ледяной воде не до лебедя.

Табачок сырой,

И дымит запал.

С телогреек пар

В небо тянется.

Кто останется,

Тот не встанет в строй, тот не встанет в строй.

3. Холода штыков да баланды ковш,

Журавлиный крик да телеги скрип

По стеклу гвоздем…

Сном ржаной сухарь,

В перекурах май.

Повело на ель, в мягкую постель —

Там свое возьмем.

4. Лягу в прошлое — вкус с морошкою,

Лягу в давнее — гриб раздавленный, подосиновик.

Помню бывшее: листик слипшийся.

Вспомню старое: утро жаркое,

Небо синее, небо синее.

5. Переломаны буреломами.

Край бурановый под охраною.

Костерок пропал,

Ходуном щека, лязг трелевщика.

Навались, браток, раскались про то,

Как сюда попал.

6. Разлилась река, да в пустой стакан недовольная.

Не до воли нам!

До барака бы:

Как дьяк истину, сапоги стянуть

И в сухое влезть, и приснится лес

Одинаковый, одинаковый, одинаковый.

1. Переламані буреломами.

Край бурановий під охороною.

Багаття ослабло,

Не зберегти його, в ямі вовче виття.

Хто впав— лежить, пісню сніг склав

Нам про лісосплав.

2. Ранок сизий, колоди слизові,

У крижаній воді не до лебедя.

Тютюнок сирий,

І димить запал.

З тілогрейок пар

У небо тягнеться.

Хто залишиться,

Той не встане в лад, той не встане в лад.

3. Холода багнетів та баланди ківш,

Журавлиний крик та телески скрип

По склу цвяхом…

Сном житній сухар,

У перекурах травень.

Повело на ялина, в м'яку постіль —

Там своє візьмемо.

4. Ляжу в минулий — смак з морошкою,

Ляжу в давнє — гриб розчавлений, подосиновик.

Пам'ятаю колишнє: лист злиплий.

Згадаю старе: ранок спекотний,

Небо синє, небо синє.

5. Переламані буреломами.

Край бурановий під охороною.

Багаття пропало,

Ходуном щока, брязкіт трелювальника.

Навалися, братку, розкалися про те,

Як сюди потрапив.

6. Розлилася річка, і в порожню склянку незадоволена.

Не до волі нам!

До барака би:

Як дяк істину, чоботи стягнути

І в сухе влізти, і насниться ліс

Одинаковий, однаковий, однаковий.