Не стреляйте в белых лебедей - Михаил Шуфутинский

В душу упадет печаль, словно в воду камушек с руки

Лист осенний бросит календарь на погожие деньки

Выйду покурить, пройдусь, в небе стаи надо мной

Я в душе за них молюсь, чтоб добрались все домой.

Припев:

Не стреляйте в белых лебедей,

Вольные они домой летят.

Через боль всех зон и лагерей

Пусть они летят, себе, летят.

Вспомню, что забыл давно, от себя прогнал на много лет

Это больно и смешно, словно не было и нет.

В эту ночь приснится мне жена, сядет рядом и вздохнет так тяжело,

И сынишка крикнет «Здравствуй, пап…», а проснусь — нет никого

Припев:

Не стреляйте в белых лебедей,

Вольные они домой летят.

Через боль всех зон и лагерей

Пусть они летят, летят, летят.

В окнах, ждущих любящих людей,

Огоньки бессонные горят

Не стреляйте в белых лебедей,

Вольные они домой летят.

Соло.

В душу упадет печаль, словно в воду камушек с руки.

Два охотника, как встарь, затаились у реки.

Припев:

Не стреляйте в белых лебедей,

Вольные они домой летят.

Через боль всех зон и лагерей

Пусть они летят, себе летят.

В окнах ждущих, любящих людей,

Огоньки бессонные горят

Не стреляйте в белых лебедей,

Вольные они домой летят.

Вольные они домой летят…

В душу впаде смуток, немов у воді камінчиків з руки

Лист осінній кине календар на погожі дні

Вийду покурити, пройдусь, у небі зграї наді мною

Я в душі за них молюся, щоб дісталися всі додому.

Приспів:

Не стріляйте в білих лебедів,

Вільні вони додому летять.

Через біль усіх зон та таборів

Нехай вони летять собі, летять.

Згадаю, що забув давно, від себе прогнав на багато років

Це боляче і смішно, ніби не було і немає.

Цієї ночі насниться мені дружина, сяде поруч і зітхне так важко,

І синець крикне «Привіт, тату…», а прокинусь — немає нікого

Приспів:

Не стріляйте в білих лебедів,

Вільні вони додому летять.

Через біль усіх зон та таборів

Нехай вони летять, летять, летять.

У вікнах, які чекають люблячих людей,

Вогники безсонні горять

Не стріляйте в білих лебедів,

Вільні вони додому летять.

Соло.

В душу впаде смуток, немов у воді камінчиків з руки.

Два мисливці, як старі, причаїлися біля річки.

Приспів:

Не стріляйте в білих лебедів,

Вільні вони додому летять.

Через біль усіх зон та таборів

Нехай вони летять собі летять.

У вікнах людей, що чекають, люблять,

Вогники безсонні горять

Не стріляйте в білих лебедів,

Вільні вони додому летять.

Вільні вони додому летять.