Людка - Михаил Шуфутинский

Мы с тобою встретились в городском саду,

Стройная девчонка в платье белом.

Думал я — на счастье, а вышло — на беду.

Целовалась ты довольно смело.

Все мне говорили, что, наверное, я сдурел:

Ты ж не кончила десятилетку.

И директор школы, узнавая во дворе,

Попрекал женою-малолеткой.

ПРИПЕВ:

Людка!

Слышишь, плачет душа по тебе?

Людочка!

Где ж ты, милая, с кем ты теперь?

Гордая, дорогая девчонка моя.

Кого ласкаешь ты, как ласкала меня?

Много разговоров было, много было драк,

Увезти не раз тебя пытались.

Но пришел из плаванья уверенный моряк —

От тебя лишь фотки мне остались.

Пусть теперь идешь на танцы под руку с другим,

Прежней малолетнею девчонкой.

Но зачем, пренебрегая самым дорогим,

Изменила отчество ребенка?

ПРИПЕВ:

Ми з тобою зустрілися в міському саду,

Струнка дівчинка в сукні білому.

Думав я — на щастя, а вийшло на біду.

Цілувалась ти досить сміливо.

Всі мені говорили, що, напевно, я здурів:

Ти не закінчила десятирічку.

І директор школи, дізнаючись у дворі,

Дорікав дружиною-малоліткою.

ПРИСПІВ:

Людко!

Чуєш, плаче душа по тебе?

Людочко!

Де ж ти, люба, з ким ти тепер?

Горда, дорога дівчинка моя.

Кого пестиш ти, як пестила мене?

Багато розмов було, багато було бійок,

Забрати не раз тебе намагалися.

Але прийшов із плавання впевнений моряк

Від тебе лише фотки мені залишилися.

Нехай тепер ідеш на танці під руку з іншим,

Колишнім малолітнім дівчиськом.

Але навіщо, нехтуючи найдорожчим,

Змінила по батькові дитину?

ПРИСПІВ: