Какие наши годы - Михаил Шуфутинский

Кто так решил — я не знаю, но спорить не стал,

Каждому небом свое предназначено, видно.

Был, привлекался, имел, награждён, состоял,

Но не жалею ни грамма, и мне не обидно.

ПРИПЕВ:

Какие наши годы, какие наши годы…

Понять всегда труднее, чем простить,

Но ждут нас в синей дымке у причалов пароходы,

И нам еще с тобою жить и жить…

Можно и крестик и пулю отлить из свинца,

Ведь содержание вечно зависит от формы.

И приютить я смогу, если надо, птенца,

Но не смогу перепутать я белое с чёрным.

За облаками укрыта вершина горы,

И неизвестно, что ждёт за закрытою дверью.

Если мне скажут, что можно остаться вторым,

То, всё равно, в это я никогда не поверю.

Хто так вирішив - я не знаю, але сперечатися не став,

Кожного неба своє призначене, видно.

Був, залучався, мав, нагороджений, перебував,

Але не шкодую ні грама, і мені не прикро.

ПРИСПІВ:

Які наші роки, які наші роки?

Зрозуміти завжди важче, ніж пробачити,

Але чекають нас у синій серпанку біля причалів пароплави,

І нам ще з тобою жити і жити…

Можна і хрестик і кулю відлити зі свинцю,

Адже зміст завжди залежить від форми.

І притулити я зможу, якщо треба, пташеня,

Але не можу переплутати я біле з чорним.

За хмарами вкрита вершина гори,

І невідомо, що чекає за зачиненими дверима.

Якщо мені скажуть, що можна залишитися другим,

То все одно в це я ніколи не повірю.