Графиня - Михаил Шуфутинский

Не пишите мне писем, дорогая графиня, для сурового часа письма слишком нежны.

Я и так сберегу Ваше светлое имя, как ромашку, от пули на поле войны.

Я и так сберегу Ваше светлое имя, как ромашку, от пули на поле войны.

Пусть в безумной России не найти мне приюта!

И в крови захлебнулись луга и поля.

Но осталась минута, нашей боли минута, чтоб проститься с отчизной с борта

корабля.

Но осталась минута, нашей боли минута, чтоб проститься с Россией с борта

корабля.

Не хочу пропадать я в их Стамбуле турецком без любви и без славы,

орденов и погон.

Ах, графиня, поверьте наболевшему сердцу: я лишь в Вас и в Россию был страстно

влюблен.

Ах, графиня, поверьте наболевшему сердцу: я лишь в Вас и в Россию был страстно

влюблен.

Не пишите, графиня, нет в живых адресата, упустили Россию, как сквозь пальцы

песок.

Ах, родная отчизна, разве ты виновата, что пускаю я пулю в поседевший висок?!

Ах, Россия, Россия, разве ты виновата, что пускаю я пулю в поседевший висок?!

Не пишіть мені листів, дорога графиня, для суворої години листи надто ніжні.

Я і так збережу Ваше світле ім'я, як ромашку, від кулі на поле війни.

Я і так збережу Ваше світле ім'я, як ромашку, від кулі на поле війни.

Нехай у шаленій Росії не знайти мені притулку!

І в крові захлинулися луки і поля.

Але залишилася хвилина, нашого болю хвилина, щоб попрощатися з вітчизною з борту

корабля.

Але залишилася хвилина, нашого болю хвилина, щоб попрощатися з Росією з борту

корабля.

Не хочу я пропадати в їхньому Стамбулі турецькому без любові і без слави,

орденів і погонів.

Ах, графине, повірте наболілому серцю: я лиш у Вас і в Росію був пристрасно

закоханий.

Ах, графине, повірте наболілому серцю: я лиш у Вас і в Росію був пристрасно

закоханий.

Не пишете, графине, немає в живих адресата, пропустили Росію, як крізь пальці

пісок.

Ах, рідна батьківщина, хіба ти винна, що пускаю я кулю в посивілу скроню?!

Ах, Росія, Росія, хіба ти винна, що пускаю я кулю в посивілу скроню?!